Дипломатія Александра Македонського

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ ЖУРНАЛІСТИКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Есе на тему: «Дипломатія Александра Македонського»

Виконавець:

студент групи МВ-47

I курсу

Зозуля Єлизавета Олександрівна

Викладач:

Ластовський Валерій Васильович

професор

Київ 2017

 Особистість Александра Македонського приводила в захват як його сучасників, так і людей з різних епох після його смерті. Ним цікавились, його наслідували інші полководці, такі як Наполеон та римський воєначальник Помпей. Александр вів політику, завдяки якій правив не лише у Македонії, а й зміг розширити свої володіння. Він мав титули Македонського царя, Фараону Єгипту, Царя Азії, Персидського Царя, був названий Александром Великим. Про нього було написано безліч статей та книг і деякі з них автор цієї наукової статті взяв за основу.

 Дивлячись на постать Александра Македонського та на усі його досягнення, варто розглянути шлях, яким йшов завойовник, його дипломатію і політику, аби зрозуміти, як йому це вдалось. Наукова стаття проводить аналіз здобутків Александра Македонського, знаходить дипломатичні засоби врегулювання протиріч.

 Александр Македонський народився у кінці липня 356 року до н.е. у царя Філіпа II Македонського та Олімпіади, царівни Епіру і був не єдиним спадкоємцем престолу. З самого дитинства він навчався дипломатії, політиці та війні. У ньому з ранніх літ бачили талановитого полководця, тож залучившись підтримкою армії він пізніше вбиває новонародженого сина Філіпа і Клеопатри і свого двоюрідного брата, залишаючи в живих лише брата Філіпа III Аррідея, який страждав недоумством. На мою думку, ці вчинки вже достатньо говорять про Александра, а саме про те, що він вже на початку свого правління бачив перед собою мету і усіма шляхами її досягав. Він був безжалісним до тих, хто ставав у нього на шляху.

 Будучи пасіонарною особистістю, Александр Македонський прагнув продовжити справу батька. Отримавши у спадок від батька найсильнішу армію Древньої Греції та приєднавши до неї усі грецькі сили, він зробив те, чого не вдавалося зробити спартанцям і афінянам – захопив персидську імперію. Ця перемога наділила полководця блискучою славою і його визнанням. Переміг Александр Македонський завдяки величезному війську свого батька, до якого входило шість полків тяжкої піхоти – 9000 воїнів, які були озброєні довгими списами – сарісами, 3000 щитоносців з більш маневреними сарісами, 6000 озброєних воїнів, 1200 важкої кінноти, гвардія і 600 розвідників. І Александр Македонський був саме тією людиною, яка могла грамотно розпорядитися такою армією.

 Ще до своїх східних походів, він зрозумів значення дипломатії у рішенні складних завдань зовнішньої політики. Захоплення Малої Азії показало, що велич Александра Македонського саме у його політиці. Його влада засновувалась не на ідеї, а на аналізі наявних умов і на пошуку практичних рішень. Саме так він багато чого перейняв з системи управління Персидської імперії. Він відмовився робити з Азії провінцію македонсько-грецької імперії. Замість цього він поважав традиції місцевих жителів, ставився до них як законний правитель, а не завойовник і цим відрізнявся від своїх попередників. Він наближував до свого двору місцеву знать, давав місця в армії і органах влади. Але це не означало, що він мав демократичні переконання, а лише застосовував демократичний крок, орієнтуючись на обстановці, що змінюється.