Шпаргалка по "Украинскому языку"

1.Предмет і завдання курсу «Українська мова» . Наука про мову. Основні структурні компоненти мови. Мовні одиниці. Мова як суспільне явище. Функції мови. Мова і мовлення.

Предметом вивчення курсу «Укр. мова» для педагогічних училищ є сучасна українська літературна мова в усіх її стилях і формах вияву, її фонетична система, словниковий склад і граматична будова. Предметом вивчення цього курсу є також українське письмо – графіка, алфавіт, орфографія і пунктуація .

Завдання курсу полягає в тому, щоб різнотипні явища сучасної української літературної  мови охарактеризувати системно, на рівні здобутків сучасної мовознавчої науки, з урахуванням досягнень методики викладання мови Мова – це особлива система різнотипних і в той же час внутрішньо поєднаних між собою структурних одиниць, якими людина послуговується свідомо й які служать їй засобом вираження її думок, почуттів, настроїв.

Мова – явище суспільне, соціальне, бо її виникнення і розвиток пов’язані з виникненням і розвитком суспільства, тобто певного колективу людей, народу.

Мова є засобом спілкування, порозуміння людей. Цей засіб – найважливіший, універсальний, бо мовою люди користуються постійно і скрізь.

З провідною комунікативною функцією мови внутрішньо пов’язані й інші основні функції  мови, зокрема: - мислеоформулююча функція; - емоційна; - пізнавальна; - художня, естетична; - само виражальна.

Наука про мову називають мовознавством або лінгвістикою(від лат. лінгва - мова).

Мовознавство  вивчає такі два основні об’єкти: 1) мову, мовлення як притаманну тільки людині здатність говорити, писати; 2) всі конкретні мови, діалекти, які постійно змінюються і в яких реалізовується здатність людини висловлювати усно чи писемно.

Поряд із словом мова широко вживається й термін мовлення. Обидва ці терміни близькі за значенням і практично не завжди н розмежовуються. Будь яка розвинена мова – це своєрідний інвентар засобів спілкування, це сотні тисяч слів з їх лексичними значеннями, безліч граматичних форм слів, різновидів словосполучень і речень, витворени народом протягом віків.

Мова стає засобом спілкування тільки в мовленні – усному чи писемному. Інакше кажучи, мова живе, функціонує тоді, коли нею говорять або пишуть.

Мова – явище загальне, всенародне. Без цього взаємне спілкування було б неможливе.

2.Поняття літературної мови. Дві форми літературної мови. Конституція України про державність української. Діалекти української мови, їх взаємодія з укр. мовою.

Літературна мова – це оброблена майстрами(письменниками, вченими…), унормована, відшліфована форма загальнонародної мови. Українська літературна мова тільки унормовувалась освіченою частиною українців; проте вона створювалась усім українським народом упродовж усього його історичного життя, багатовікового розвитку його матеріальної і духовної культури.

Національна мова охоплює літературну мову, різні місцеві діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Літературна мова є вищою формою національної мови.

Діалектом (наріччям) називається сукупність специфічних мовних особливостей – фонетичних, морфологічних. синтаксичних, лексичних, що не властиві літературній мові, але характерні для усного мовлення населення, яке проживає у певній місцевості. Мовні особливості діалекту називаються діалектизмами. Діалект, або наріччя, становить найбільше об҆ˊєднання діалектизмів. Діалект членується на піддіалекти  (піднаріччя), в межах яких виділяються говори і говірки.

Розрізняють три основні діалекти, або наріччя, української мови: північний – поширений на території Чернігівської, північної частини Сумської, Київської та ін. У межах північного наріччя виділяються такі групи говорів: лівобережнополіскі, правобережнополіські і західнополіські. Для північного наріччя характерні такі особливості: фонетичні, морфологічні, лексичнідіалектизми; південно – західнийдіалектохоплює території Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської, Лвівської, Закарпатської областей, а також північну частину Миколаївської, північну і західну частини Одеської, південну Волинської, Рівенської, Житомирської областей; Півленно – східний діалектохоплює найбільший мовний масив порівняно з іншими діалектами. Він поширений у південній частині Сумської і Київської областей, на території Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Луганської, Донеької, Кіровоградської, Запорізької, Черкаської, Херсонської, у південній частині Одеської та Миколаївської областей.