Амстердамський договір

Вступ

Амстердамський договір – це договір який був покликаний переглянути Маастрихтську угоду та змінити інституційну систему ЄС з метою підготувати Європейський Союз до розширення на Схід. Адже після розпаду Радянського Союзу велика кількість країн Східної Європи виявила бажання вступити до ЄС. Також, основними цілями Амстердамського договору було зміцнення внутрішніх відносини між державами-членами, створення зони безпеки свободи та правосуддя, наближення Європейського Союзу до його громадян, вирішення проблеми так званого “ дефіциту демократії ” і встановлення чітких цілей ЄС щодо зовнішньої політики.

Метою мого навчально-дослідного завдання на подану тему є визначення та аналіз основних змін, які привніс договір.

Передумови договору

За Маастрихтським договором було передбачене скликання у 1996 р. конференції представників урядів держав-членів для розгляду положень договору, перегляд яких передбачений відповідно до завдань , закріплених у статтях А та В (стаття № 2 Договору про Європейський Союз – за ред. 7.02.1992: “- Повністю зберігати досягнутий рівень інтеграції Спільноти, і опиратись на нього щоб визначити за допомогою застосування процедури, викладеної у статті 2, якою мірою політика та форми співробітництва сформульовані цим Договором потребують перегляду для забезпечення ефективності механізмів та інститутів Співтовариства”). Договір був покликаний реформувати інституційну систему ЄС з оглядом на майбутнє найбільше розширення Союзу та збільшити рівень інтеграції між країнами-членами. [3]

Підписання

Конференція розпочалась у місті Турин в березні 1996 р. і завершилась у Амстердамі підписанням 2 жовтня 1997 р. Амстердамських домовленостей, які переглянувши більшість положень Маастрихтського договору створили новий правовий механізм європейської інтеграції, здійснюваної в межах Євросоюзу. Амстердамські домовленості у виді консолідованих текстів двох договорів – Договору про Європейський Союз - (далі ДЄС) та Договору про заснування Європейського Співтовариства – (далі ДЗЄС) були затверджені Європейським парламентом 19 листопада 1997 р. і набули чинності 1 травня 1999 року після ратифікації їх усіма 15 державами-членами. [2]

Зміни в інституційній системі

Амстердамський договір вніс суттєві поправки до інституційної системи ЄС. Він розширив повноваження Європейського парламенту підвищивши його статус в ієрархії інститутів ЄС. Договір розширив сферу ухвалення рішень за процедурою спільного рішення, за якою Рада Європейського Союзу та Європарламент мають рівні повноваження. Також розширив сферу ухвалення рішень у Раді кваліфікованою більшістю голосів, відповідно зменшив обсяги сфер, де ухвалення рішення вимагає одностайного голосування або консенсусу (одностайність залишається для так званих «конституційних» питань: поправки до договорів, вступ нових держав-членів, податки).

Амстердамський договір розширив повноваження Голови (Президента) Європейської комісії та одночасно підвищив його відповідальність та підзвітність Європейському парламенту. За Амстердамським договором Голова Комісії спочатку повинен здобути довіру й ухвалу парламенту і в такий спосіб отримати мандат на політичне керівництво роботою Комісії і формування її складу з кандидатів, висунутих державами-членами. Сама ж Європейська комісія отримала право висувати пропозиції у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері кримінального переслідування й боротьби зі злочинністю (раніше із такими пропозиціями могли виступати тільки держави-члени).

Протокол щодо соціальної політики було скасовано, а цю сферу було включено до компетенції ЄС (розділ XI, глава І ДЗЄС). Кілька ініціатив