Розробка політики запобігання банкрутства на підприємстві (на матеріалах ДП «Волиньторф»)

ВСТУП

В реаліях нестабільного розвитку економіки України, обумовлених як внутрішніми (політичними, соціально-історичними, економічними) так і зовнішніми (політичними, економічними) факторами, проблеми управління підприємствами, що знаходяться в кризових умовах, стають особливо актуальними. Процеси банкрутства підприємств притаманні економіці з моменту виникнення ринкових відносин. Це пов'язано з тим, що характерною рисою ринку є взаємовідносини  економічно самостійних господарюючих суб'єктів, що функціонують в умовах конкуренції, високої невизначеності і ризику, що в багатьох випадках призводить до руйнування цих суб'єктів. Тому, в даних умовах світової фінансової кризи, численних фінансових ризиків і обмежень, з якими стикаються українські  підприємства і організації, особливу важливість набувають дослідження, присвячені антикризового управління. Антикризове управління і банкрутство організацій є інститути, які найбільш динамічно розвиваються в даний час. Професія антикризового керуючого повноправно увійшли в наше життя і зайняли в ній гідне місце. Разом з тим залишається ще багато невирішених питань і проблем в теоретичному забезпеченні інституту банкрутства. Адже, в Україні культура банкрутства як така практично відсутня. Зрозуміло, що за часів Радянського Союзу і «планової економіки» ця процедура не мала практичного застосування, хоча на папері вона існувала. На жаль, і за роки незалежності ми не змогли створити адекватну систему виходу з таких ситуацій. Тобто закони з відповідною назвою приймалися, проте досконалого механізму для їх використання не було. Окрім того, заступник голови Судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України Олександр Удовиченко зазначив: «що до Вищого господарського суду постійно надходять звернення як від господарюючих суб’єктів, так і від державних контролюючих органів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з приводу необґрунтованого затягування процедур банкрутства у різних стадіях провадження, ігнорування інтересів держави при введенні процедур санації або ліквідації підприємств з часткою державної власності у статутному фонді, що перевищує 25% від незаконного відчуження державного майна або відчуження його за заниженими цінами, зловживань з боку арбітражних керуючих тощо» [31]. Відповідно, значна кількість банкрутств в Україні, що спостерігається в даний час, визначає теоретичний і практичний науковий інтерес до питань діагностики причин виникнення  та усунення кризи в управлінні підприємством. Адже після отримання результатів діагностики керівництво  підприємства може прийняти антикризові заходи, щоб запобігти розвиванню  кризи, зменшити його негативні наслідки і не допустити повної ліквідації підприємства.

Окрім того, прогнозування ймовірності банкрутства підприємства зможе не тільки застерегти окремі господарюючі суб'єкти економіки, але і поліпшити економічну ситуацію в цілому. Адже, неплатоспроможність підприємств, затримка заробітної плати, низька виручка від продажів - все це наслідки неявного банкрутства підприємств, які роблять проблему прогнозування банкрутства більш ніж актуальною. Оцінка ймовірності банкрутства, з одного боку, допоможе менеджменту підприємства знизити ризик банкрутства і визначити стратегію фінансового оздоровлення. З іншого боку, дасть можливість розвитку дійсно надійних компаній. Отримання об'єктивної методики розрахунку ймовірності банкрутства дозволить підприємствам приймати виважені та ефективні управлінські рішення, що служить розвитку бізнесу, а в масштабах країни - розвитку економіки в цілому. Проблемами банкрутства підприємств займалося чимало відомих вітчизняних та зарубіжних вчених та економістів, а зокрема  Т.Н. Внуковський, І.Ф. Прокопенко, Є.М. Руденко, Г.В. Савицка, О.О. Терещенко, Г.В. Федорова, О.В. Хаджинова, О.О. Терещенко, Н.П. Шморгун, А.С. Яблонська, А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко, С. Козлов, В. І. Грачов, Е. Торкановского, М.Д. Еймсом, І. Н Драчена, Курошеєвої Г.М., О.В. Гук, Бурлака В. М., Сукрушевої Г.О. та Папуцин В.М., І. А. Бланк , М. І. Тітов  , Б. Бекенферде, Е. Альтман , Спрінгейтом, У. Бівера, А.Ю. Беліковим і Г.В. Давидової та інші. Однак, проблема банкрутства, незважаючи на значний вклад наукових праць залишається невирішеною. З кожним роком все більше підприємств визнають себе банкротами, саме через незнання основ антикризового управління та причин виникнення кризової ситуації на підприємстві, а також, через відсутність постійної діагности банкрутства. Тому, необхідно здійснити більш детальне дослідження причин виникнення банкрутства, його діагностики та політики запобігання його не підприємстві.