Динаміка валового прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011

Динаміку валового прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках зображено на рисунку 2.1 Рис. 2.1 Динаміка валового прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках [23] Рисунок показує, що з кожним роком валовий прибуток підприємства збільшується. Це підтверджує лідируючу позицію "Конті" на українському ринку і те, що керівництво підприємства проводить грамотну маркетингову політику. Динаміку чистого прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках зображено на рисунку 2.2 Рис. 2.1 Динаміка чистого прибутку ПАТ "ВО "Конті" у 2006-2011 роках [23] Чистий прибуток підприємства за вказаний період поступово зменшувався (окрім 2009 року) за рахунок збільшення адміністративних витрат - це витрати повязані з управлінням та обслуговуванням підприємства; витрат на збут, інших операційних витрат, податку на прибуток та собівартості продукції. В цілому підприємство працює досить добре, але ще є резерви для збільшення прибутку, цього можна досягти зменшивши собівартість продукції, збільшивши обсяги реалізованої продукції, зробивши добре продумані маркетингові акції, налагодити господарські звязки та впровадити науково-технічний прогрес. Щодо напрямків використання прибутку ЗАТ "ВО "Конті", то прибуток, який залишається у підприємства після сплати податків розподіляється між фондами спеціального призначення. Цими фондами можуть бути: резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд виплат дивідендів акціонерам та фонд споживання. Також частина прибутку використовується на погашення штрафних санкцій, відраховується на благодійність та погашення цільового кредиту. 2.3 Факторний аналіз чистого прибутку підприємства Проведемо факторний аналіз чистого прибутку Публічного акціонерного товариства виробничого обєднання "Конті" , використовуючи відповідні форми звітності за 2011 рік ( Додаток Б,В) , за наступними чинниками: а) сума загального капіталу, б) рентабельність продажу, в) коефіцієнт оборотності позикового капіталу, г) плече фінансового важелю (ризику), д) коефіцієнт автономії. ПоказникиНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуВідхилення (+,-)Чистий прибуток (ЧП)58362,00116916,0058554,00Загальний капітал (ЗК)2717750,002899390,00181640,00Виручка (В)3915487,003337416,00-578071,00Позичковий капітал (ПК)1647568,001759039,00111471,00Власний капітал (ВК)1023726,001082088,0058362,00Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (Kоб.ПК)2,381,90-0,48Коефіцієнт фінансового ризику (Kфр)1,611,630,02Коефіцієнт автономії (Kавт)0,380,37-0,01Рентабельність продажу (RПР)0,010,040,02Рентабельність загального капіталу (RЗК)0,020,040,02 Виведемо формулу залежності чистого прибутку від заданих чинників: загального капіталу, рентабельності продажу, коефіцієнту оборотності позичкового капіталу, коефіцієнту фінансового ризику та коефіцієнту автономії. RЗК = ЧП / ЗК => ЧП = ЗК * RЗК RПР = ЧП / В; Kавт = ВК / ЗК; Kоб.ПК = В / ПК; Kфр = ПК / ВК RЗК = (ЧП / ЗК) * (В / В) * (ПК / ПК) * (ВК / ВК) = (ЧП / В) * (ВК / ЗК) * * (В / ПК) * (ПК / ВК) = RПР * Kавт * Kоб.ПК * Kфр ЧП = ЗК * RПР * Kавт * Kоб.ПК * Kфр = ЗК * Kавт * Kфр * Kоб.ПК * RПР Проведемо факторний аналіз впливу заданих чинників на результуючий показник за методом елімінування. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. Розрахуємо як змінився чистий прибуток зі зміною загального капіталу: ∆ЧП(∆ЗК) = ∆ЗК* Kавт(п.р.) * Kфр(п.р.) * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.) ∆ЧП(∆ЗК) = 181640 * 0,38 * 1,61 * 2,38 * 0,01 = 3900,60663 (тис. грн.) Збільшення загального капіталу на 181640 грн. спричинило збільшення чистого прибутку на 3900,60663 тис. грн. Обчислимо вплив зміни коефіцієнта автономії на зміну чистого прибутку: ∆ЧП(∆Kавт) = ЗК(к.р.)* ∆Kавт * Kфр(п.р.) * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.) ∆ЧП(∆Kавт) = 2899390 * (-0,01) * 1,61*2,38 * 0,01 = - 573,424318 (тис. грн.) За рахунок зменшення коефіцієнту автономії на 1% зменшилась величина чистого прибутку на 573,424318 тис. грн. Визначимо вплив зміни коефіцієнта фінансового ризику на зміну чистого прибутку: ∆ЧП(∆Kфр) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * ∆Kфр * Kоб.ПК(п.р.) * RПР(п.р.) ∆ЧП(∆Kфр) = 2899390* 0,37 *0,02 * 2,38 *0,01 = 621,468363(тис. грн.) За рахунок підвищення коефіцієнта фінансового ризику на 2% чистий прибуток збільшився на 621,468363 тис. грн. Розрахуємо яким чином впливає зміна коефіцієнта оборотності позичкового капіталу на зміну чистого прибутку підприємства: ∆ЧП(∆Kоб.ПК) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * Kфр(к.р.) * ∆Kоб.ПК * RПР(п.р.) ∆ЧП(∆Kоб.ПК) = 2899390 * 0,37 *1,63 * (-0,48) * 0,01 = -12565,0449 Внаслідок зниження коефіцієнту оборотності на 48%, зменшення чистого прибутку склало 12565,0449 тис. грн. Визначимо як впливає зміна рентабельності продажу на зміну чистого прибутку: ∆ЧП(∆RПР) = ЗК(к.р.)* Kавт(к.р.) * Kфр(к.р.) * Kоб.ПК(к.р.) * ∆RПР ∆ЧП(∆RПР) = 2899390* 0,37 * 1,63 *1,90 *0,02= 67170,3943(тис. грн.) Збільшення рентабельності продажу на 2% спричинило зростання результативного показника на 67170,3943 тис. грн., що означає визначальний вплив зміни цього чинника на чистий прибуток, а отже, свідчить про ефективну фінансову політику підприємства. Обчислимо загальну зміну чистого прибутку за формулою: ∆ЧП = ∆ЧП(∆ЗК) + ∆ЧП(∆Kавт) + ∆ЧП(∆Kфр) + ∆ЧП(∆Kоб.ПК) + + ∆ЧП(∆RПР) ∆ЧП = 3900,60663 + (- 573,424318) + 621,468363 + (-12565,0449) + +67170,3943 =58554 (тис. грн.) Таким чином, протягом звітного року чистий прибуток збільшився 58554 тис. грн. На це вплинула зміна пяти чинників: загального капіталу, рентабельності продажу, коефіцієнту оборотності позичкового капіталу, коефіцієнту фінансового ризику та коефіцієнту автономії. Враховуючи те, що деякі з чинників, а саме коефіцієнт автономії і коефіцієнт оборотності позичкового капіталу, спричинили зменшення показника чистого прибутку, можна віднести ці чинники до резервів підвищення прибутковості на наступний період. Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємств на сучасному етапі їх розвитку 3.1 Шляхи підвищення прибутковості та перспективи розвитку ПАТ "ВО "Конті" Спираючись на чинники, що впливають на підвищення прибутковості, можна визначити і шляхи підвищення прибутковості. Якщо розглянути такий чинник, як реалізація продукції, то треба зазначити, що чим більший обсяг реалізації, тим більший прибуток. Якщо підприємство буде виготовляти більше продукції, тобто обсяги виробництва будуть на більш високому рівні, тим більше буде можливостей реалізувати цю продукцію [2]. Також, невідємним чинником, що впливає на обсяг реалізації є якість виготовленої продукції, чим вища якість товарів, тим більшим попитом вона буде користуватися на ринку і тим більшим буде обсяг реалізації. Щодо торговельно-збутових націнок, тобто націнок в оптовій торгівлі, то як і торгові націнки (націнки в сфері громадського харчування) вони мають бути орієнтовані на споживача, на рівень та умови попиту. Згідно закону попиту - чим більші ціни, тим менший попит, тому націнки повинні бути не більші за можливості споживачів. Якщо підприємства будуть аналізувати стан ринку і існуючий попит на цьому ринку, тоді вони зможуть визначати рівноважні ціни, та встановлювати необхідні націнки на товари. Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських звязків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві та матеріально-технічному постачанні [11]. Для росту обсягу прибутку необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами. Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства. Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення [17]. Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і обєктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації. Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни. У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит. Щодо перспектив розвитку ЗАТ "Конті", то проаналізувавши стан цієї торгової марки на ринку було виявлено, що вона посідає одне із перших місць на ринку України і входить у десятку кращих виробників міжнародного ринку, особливо ринку Росії та країн СНД. Якщо ця компанія буде продовжувати розповсюджувати свою продукцію на ринках інших країн, то це буде підвищувати її статус і підприємство буде вимушено створювати ще більш якісну продукцію, створювати новаторські продукти, та використовувати та створювати інноваційні технології. Наприклад, щодо новаторських продуктів, то у цьому році було запропоновано споживачам серію пісних кондитерських виробів, які не містять жирів тваринного походження. ТМ "Конті" вперше представила нову серію продукції для тих, хто поститься під ТМ "Пісні солодощі" зі спеціально розробленим дизайном в старослов'янському стилі [23]. Також, ця компанія має серію фірмових магазинів "Золотий ключик", які зосереджені в деяких містах Донецької області, але, якщо такі магазини будуть створені і в інших містах України, то це дасть змогу також підвищити роль цієї торговельної марки та дасть змогу збільшити обсяги реалізації. Прибутковість - це найважливіший показник підприємства, тому треба дуже ретельно підходити до шляхів його підвищення, враховувати різні чинники, що залежать від виду діяльності підприємства. Якщо підприємство буде орієнтуватися на попит, тоді воно зможе формувати і необхідну пропозицію, але невідємним у даному випадку є надання інноваційних товарів та маркетингова діяльність. .2 Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку підприємства В умовах світової фінансової кризи та негативних реалій української економіки відбулося формування деструктивних змін у більшості галузях національного господарства та зниження прибутковості діяльності суб'єктів господарювання. Вади системи управління, що базувалися лише на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату в короткотерміновому періоді, відсутність елементів стратегічного управління, зокрема при розподілі і використанні прибутку, відсутність планування та системи прогнозування на вітчизняних підприємствах, а також нехтування недопустимо низьких показників абсолютною платоспроможності та високими фінансовими ризиками діяльності, виступили основним каталізатором збиткової діяльності значної частини вітчизняних підприємств. За даними Державного комітету статистики України у 2011 р. 41,3 % підприємств працювали збитково, а сума чистого збитку становила ,6 млн. грн. [24] Необхідно зазначити, що 58,7 % підприємств, що працювали прибутково, отримали лише 99003,7 млн. грн. чистого прибутку, що свідчить про значний спад економіки України. Розподіл прибуткових та збиткових підприємств за галузями економіки в Україні у 2011 р. відображено на рисунку 3.1. Отже, актуальним вважається вдосконалення існуючих інструментів управління, які відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств та враховуватимуть тактичні та стратегічні аспекти управління. Загалом під управлінням прибутком підприємства необхідно розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини. Рис. 3.1 Розподіл підприємств за кінцевими фінансовими результатами діяльності в Україні за 2011 р. [24] Оперативна система управління прибутком реагує на поточні проблеми управління та повинна забезпечити прибуткову діяльність підприємства у короткотерміновому періоді. Натомість, стратегічна система управління спрямована на формування процесу стратегічних змін, які створюють умови необхідності зміни діючої стратегії управління прибутком підприємства з урахуванням відповідності його внутрішніх можливостей умовам зовнішнього середовища [20]. Структура механізму управління прибутком підприємства охоплює ринковий механізм регулювання, формування й використання прибутку, державне нормативно-правове регулювання із питань формування й розподілу прибутку, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу й використання прибутку, систему конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком. Система організаційного забезпечення управління прибутком - це взаємозалежна сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розроблення й прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів формування та використання прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень [5]. Останнім часом організаційне управління прибутком базується на формуванні більш ефективних структурних підрозділів підприємства - центрів відповідальності. Вихідним моментом створення системи управління прибутком, на основі виділення центрів відповідальності, є персоніфікація відповідальності за прийняття рішень. Виділяють три види центрів відповідальності: витрат, прибутку, інвестицій. Прибутковість підприємств за економічною сутністю пов'язана з отриманням прибутку та оцінюється різноманітними його зв'язками з показниками капіталу, витрат, доходів, які є головними орієнтирами і водночас критеріями стану та ефективності виробництва. Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства. В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплату засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Водночас, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні заходи, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі [18]. Під час розподілу прибутку важливим є оптимальне поєднання таких завдань його ефективного використання: здійснення розподілу прибутку відповідно до стратегії розвитку підприємства; підвищення рівня добробуту власників підприємства, шляхом реалізації дивідендної політики; забезпечення приросту ринкової вартості суб'єкта господарювання у короткотерміновій та довготерміновій перспективах; підвищення інвестиційної привабливості підприємства; забезпечення ефективного впливу на трудову активність працівників, яка здійснюється шляхом участі працівників у розподілі прибутку;реалізація соціального розвитку підприємства; поповнення фінансових ресурсів підприємства; розвиток матеріально-технічної бази внаслідок капіталізованої частини прибутку; підвищення рівня платоспроможності підприємства за рахунок скерування капіталізованого прибутку в обіговий капітал; зменшення ризиків діяльності внаслідок формування та поповнення резервного фонду, фонду резерву виплат дивідендів, інших фондів спеціального призначення [5]. Стратегічними завданнями управління підприємств, з урахуванням яких необхідно виконувати розподіл прибутку, є: забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності; забезпечення додаткового розвитку і отримання максимальної вартості підприємства; забезпечення стабільної прибуткової діяльності; створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку; виконання реальних можливостей і концентрації потужностей, з метою створення потенціалу розвитку; розвиток підприємства шляхом ефективного використання капіталу; створення реальних гарантій для подальшого розвитку; створення стійкого потенціалу розвитку в різних сценаріях змін [6]. Управління розподілом та використанням прибутку підприємства доцільно здійснювати поетапно: . Перший етап - формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання підприємства. . Другий етап - ретроспективний аналіз використання прибутку підприємства. . Третій етап - дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність використання прибутку підприємства. . Четвертий етап - це визначення напрямів розподілу прибутку у поточному період з врахуванням стратегічних та тактичних цілей підприємства. . П'ятий етап - розроблення системи управлінських рішень по забезпеченню повного та ефективного використання розподіленого прибутку. . Шостий етап - забезпечення контролю за виконанням управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку підприємства. . Сьомий етап - корегування окремих управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку за результати здійсненного контролю та з врахуванням стратегії розвитку підприємства. Таким чином, основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є: а) визначення пріоритетного напрямку використання прибутку - капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства; б) оптимізація розміру коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і як наслідок розміру прибутку у майбутніх періодах, а також соціального розвитку підприємства; в) розрахунок оптимального розміру резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення; г) оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та з іншою метою; д) забезпечення умов діяльності підприємства за яких прибуток, який підлягає розподілу підприємства не буде використовуватися для сплати підприємством штрафних санкцій; е) складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом; є) проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку; ж) проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди. Отже повнота та своєчасність відтворення системи завдань ефективного використання прибутку є необхідною умовою забезпечення керованого ефективного розподілу прибутку підприємства, а встановлення оптимальних обмежень за рівнем його споживання та капіталізації в процесі розвитку стратегічних ресурсів чи їхніх окремих компонентів забезпечить застосування нової парадигми розвитку підприємств у сфері товарного обігу. Щодо ПАТ "ВО "Конті", то для вдосконалення управління розподілом та використанням прибутку підприємства, слід чітко дотримуватись семи вищенаведених етапів, визначати пріоритетні напрямки використання прибутку, оптимізувати розміри коштів, які спрямовуються до фондів спеціального призначення, складати детальний план використання та розподілу прибутку з конкретним кошторисом, контролювати поставлені завдання у плані використання та розподілу прибутку, аналізувати розмір отриманого прибутку у базовому періоді та виявляти резерви для його максимізації, також планування формування та розподілу прибутку підприємства на наступні періоди. 3.3 Стратегія управління прибутком підприємства Одним із найбільш важких завдань на підприємстві є оптимальне управління прибутком. Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу [9]. Загальна стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використання матеріально-технічної бази та виконання його головної цілі - отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів. Стратегія підприємства має розроблятися так, щоб плани були надто гнучкими і за необхідності можна було здійснювати модифікацію та переорієнтацію. Діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних завдань, які забезпечать ефективну роботу, прибутковість, виживання та конкурентоспроможність на ринку. Під стратегією управління прибутком суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та прийомів прогнозування, планування та контролю затрат і доходів підприємства для забезпечення підтримання прийнятного рівня рентабельності діяльності суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією. При цьому використання тих чи інших форм управління визначається специфікою господарської діяльності підприємства та його фінансовою стратегією, відповідно, модель управління прибутком для різних підприємств однозначно буде відрізнятися, що дозволяє говорити про існування різних стратегій управління [4]. Однак усю сукупність таких моделей можна згрупувати та виділити таку їх типологію: а) агресивна (наступальна) стратегія - забезпечення максимізації рівня реалізації через стимулювання збуту з метою збільшення прибутку суб'єкта; б) захисна стратегія - забезпечення контролю витрат для збільшення прибутку суб'єкта господарювання як різниці між абсолютною величиною доходів та затрат, стратегія є ефективною у довгостроковій перспективі; в) диверсифікована стратегія - поєднує у собі виважений компроміс між агресивною та захисною стратегіями, що дозволяє взаємоузгодити переваги та недоліки обох варіантів стратегій управління прибутком суб'єкта господарювання. Стратегія управління прибутком підприємства є сукупністю взаємопов'язаних функціонально організаційних блоків, пов'язаних із вирішенням конкретних завдань, а також сукупністю фінансово- математичних методів, які формують методологічну основу узгодження окремих блоків моделі. У свою чергу, метод управління прибутком підприємства можна визначити так: метод управління прибутком суб'єкта господарювання сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень формування затрат та доходів підприємства, а також форм їх виконання для забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання [3]. В умовах ринкового господарювання кожне підприємство повинно розробляти стратегію своєї господарської діяльності на найближчу перспективу, а також дивитися в майбутнє для того, щоб виконувати свою головну місію. Керівництво підприємства вважає, що правильно вибрана стратегія діяльності - це запорука успіху в майбутньому. Приймаючи обґрунтовані та систематизовані планові рішення, вивчаючи зовнішнє середовище, яке може вплинути на діяльність підприємства, підприємство зменшує ризик конкуренції на ринку. У системі управління підприємством основна увага приділяється прибутку, і для того, щоб управляти ним, треба визначити взаємозв'язок обсягу продажу, витрат, та прибутку [19]. У зв'язку з цим так важливо вибирати правильну та обґрунтовану стратегію і тактику для виконання своїх завдань. Планування дає можливість створити єдність загальної цілі всередині підприємства. Отже, стратегія управління прибутком підприємства повинна передбачати такі етапи: а) на першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, величина якого залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства на майбутнє, та їх вирішення; б) на другому етапі розробляється стратегія товарообігу, який реально відповідає попиту населення на товар; в) на третьому етапі розробляється асортиментна політика підприємства, яка повинна відповідати товарно-груповій структурі, бути оптимальною і потрібною споживачу; г) на четвертому етапі відбувається обґрунтування цінової політики, тобто визначається оптимальна ціна товару, при якій досягається оптимальний товарообіг та максимальний прибуток; д) на п'ятому етапі здійснюється формування ресурсної політики, тобто залучення товарів для реалізації, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими затратами; е) на шостому етапі відбувається вирішення завдань, пов'язаних з управлінням валовими доходами; є) на сьомому етапі відбувається вирішення завдань, пов'язаних із валовими витратами, які повинні бути мінімальними; на восьмому етапі можливий обсяг отриманого прибутку порівнюють з його цільовим розміром - якщо можливий прибуток більший або рівний цільовому, то така стратегія приймається до виконання; и) восьмий етап - це контроль за ходом реалізації плану [15]. Виконання восьми етапів стратегії управління прибутком дасть змогу підприємствам досягти оптимального рівня прибутковості і бути конкурентоспроможними на вітчизняному і зарубіжних ринках. Висновки В сучасних умовах господарювання головною рушійною силою ринкової економіки, основним спонукальним мотивом діяльності підприємств, незалежно від форм господарювання, є одержання максимальної суми прибутку як основного джерела конкурентного, динамічного розвитку виробництва й вирішення соціальних проблем суспільства. Прибуток - основний фінансовий показник підприємства, що віддзеркалює ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства, це важливий фінансовий синтетичний показник діяльності підприємства, а також джерело фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства. В першому розділі курсової роботи розглянуто прибуток як основний фінансовий показник підприємства, його сутність, види та функції, розглянуто сучасні методи аналізу прибутку та механізм розподілу цільової величини прибутку. У другому розділі розглянуто підприємницьку діяльність на прикладі компанії "Конті", а саме: техніко-економічну характеристику підприємства, розглянуто та проаналізовано такі показники як обсяг виробництва, обсяг реалізації продукції, динаміку чистого та валового прибутку. Було виявлено, що дана торговельна марка посідає лідируюче місце серед виробників на ринку України, Росії і інших країн СНД. Також, проаналізувавши чинники, що впливають на суму прибутку даного підприємства, визначено, що основними є товарно-збутові націнки, товарні націнки та, найголовніше, реалізація продукції та собівартість. Також розглянуто та проаналізовано статистичні дані діяльності ПАТ "ВО "Конті" та зроблено факторний аналіз чистого прибутку даного підприємства. У третьому розділі курсової роботи визначено шляхи підвищення прибутковості "Конті", способи вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку підприємства, та стратегію управління прибутком підприємства. Для того, щоб ПАТ "ВО "Конті" примножувало прибуток, запропоновано знижувати собівартість продукції, проводити інвентаризацію основних засобів, розробляти незвичні та цікаві маркетингові програми, знижувати ціни на продукцію, налагоджувати господарські звязки та впроваджувати науково-технічний прогрес. Для ефективного управління розподілом та використанням прибутку слід визначати пріоритетні напрямки використання прибутку, оптимізувати розміри коштів, які спрямовуються до фондів спеціального призначення, складати план використання та розподілу прибутку, контролювати поставлені завдання, аналізувати розмір отриманого прибутку, виявляти резерви для його максимізації. Таким чином, діяльність будь-якого підприємства неможлива без такого показника, як прибутковість. Саме він є дзеркалом, що відображає стан підприємства, ефективність його діяльності, вкаже на існуючі проблеми. Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Список використаної літератури 1.Господарський кодекс України. К.: Істина, 2003.- 256 с. 2.Аверін К.П., Зінченко О.А. Теоретико-методологічні підходи до визначення прибутку підприємства як економічної категорії// Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №3 - С.109-111 4.Баранцева С.О. Планування прибутку підприємства// Фінанси України. - 2009. - №6. - С. 12-16. 5.Блонська В.І. Вдосконалення системи розподілу та використання прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №7. - С. 91-96. 6.Блонська В.І. Механізм вдосконалення ефективності формування прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №7. - С. 129-133. 7.Блонська В.І. Показники і критерії оцінки якості прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №3. - С. 102-108. 8.Донець Л.І. Управління формуванням прибутку підприємства в умовах ринкових відносин: монографія/ Л.І. Донець, С.М. Баранцева. - Донецьк.: ДНУЕТ, 2009. - 255 с. 9.Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С. Ф. Покропивний, - К. КНЕУ, 2001, - 528 с. 10.Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с. 11.Іванов В.О. Критерії економічної ефективності роботи підприємства в умовах антикризового управління // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №7. - С.121-124. 12.Іщенко Є.П. Прибуток як критерій ефективності функціонування підприємства // Економіст. - 2008. - №8. - С.12-14. 13.Колесніченко А.Ю. Розподіл прибутку підприємства в процесі розвитку ринкової економіки України // Вісник Львівської комерційної академії. - 2007. - №24. - С 44-52. 14.Кузьмін А.І. Погляд на вимірники прибутку підприємства в економіці знань // Інноваційна економіка. - 2011. - № 3. - С. 187-190. 15.Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. Навч. посіб для вищих навч. закл. - К.: Ніка-Центр, 2002. - 211 с. 16.Куцик В.І. Розподіл цільової величини прибутку підприємства: теорія і практика // Урядовий курєр. - 2010. - № 17. - С. 12-19. 17.Мельничук В. Тенденції економіки з початку кризи // Урядовий курєр. - 2009. - № 60. - С. 6. 18.Орлов О.О. Планування прибутку підприємства в умовах ринкової економіки: монографія/ О.О. Орлов, Є.Г. Рясних, Н.І. Гавловська. - Хмельницький : ХНУ, 2009. - 155 с. 19.Павлишенко М.М. Значення прибутку підприємства в ринковій економіці // Сталий розвиток економіки. - 2010. - №10. - С. 136-141. 20.Рудницька О.М. Шляхи вдосконалення напрямів використання прибутку підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №5 21.Хмелевський О.В. Вплив світової фінансової кризи на прибутковість підприємств // Сталий розвиток економіки. - 2010. - №18. - С. 288-291. 22.Хміль С.В. Прибуток - особливості його формування та використання в ефективному управління підприємством // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №5. - С.179-185. 23.Виробниче обєднання "Конті" [Електронний ресурс] - режим доступу: #"justify">Додаток А Класифікація прибутку підприємства Класифікаційна ознакаВиди прибутку підприємстваХарактеристикаЗалежно від виду діяльностіприбуток від торговельної діяльностіце прибуток отриманий від реалізації товарів та платних торговельних послуг;прибуток від інших видів діяльностіце прибуток від неторгової діяльності -виробничої, транспортної, посередницької;прибуток від реалізації майнаце прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів;прибуток від позареалізаційних операцій це прибуток від інвестиційної діяльності, здачі майна в оренду, пайової участі в інших підприємствах і т. п.Залежно від порядку визначеннябалансовий прибуток це прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку;оподаткований прибуток це обсяг прибутку, який визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;чистий прибуток це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.Залежно від методики оцінкиномінальний прибуток це фактично отримана величина прибутку;реальний прибуток це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію;Залежно від мети визначеннябухгалтерський прибуток це прибуток, який відповідає балансовому;економічний прибуток це прибуток, який являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей.Залежно від розмірів підприємствамінімальний прибуток це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;цільовий прибуток це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства та залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним --тобто прибуток який відповідає нормі прибутку на капітал, що склався на ринку. Також необхідним - тобто та необхідна сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток;максимальний прибуток це прибуток, який пов'язаний з реалізацією продукції - максимальний прибуток підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи (витрати) ростуть відповідно до рості обсягів виробництва.