Життєвий цикл фірми та антикризове регулювання її розвитку

Життєвий цикл фірми та антикризове регулювання її розвитку

Статистичні дані свідчать, що зі 100% новостворених компаній лише 20% залишаються через 3 роки. При чому з цих 20% через 6-8 років залишається знову лише 20%. Отже, тільки 4-5% компаній існують більше 9-10років. Саме тому питання життєвого циклу фірми та антикризового регулювання її розвитку стає актуальним.

Почнемо з самого визначення. Отже, життєвий цикл фірми – загальний період часу від початку діяльності підприємства до природного припинення його існування або відродження на новій основі

Вчені по-різному визначають етапи, які проходить фірма за весь свій життєвий цикл, але ми сходимося на п'яти основних: народження, дитинство, зростання, стабільність та старіння. Тепер ми можемо проаналізувати відмінності даних етапів.

[pic 1]

Отже, перший етап – народження фірми. Визначаються незадоволені вимоги споживача чи потреби. Цей етап характеризують цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія, прагнення до максимального збільшення прибутку. 

Яке ж антикризове регулювання розвитку фірми на цьому етапі? Залежність від ресурсів і ринкової кон'юнктури породжує необхідність пошуку джерел фінансування, з них: кредитні гарантії, цільове фінансування, участь у державних програмах підтримки, грантове фінансування, консультаційна підтримка.

Другий етап – дитинство і юність (ріст). Це небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення фірми. Багато невеликих організацій зазнають невдачі через некомпетентність і недосвідченість керівництва. Головна мета швидкий успіх. Цілі – зміцнення й захоплення своєї частки ринку а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху. Управління здійснюється діяльним і підготовленим керівником і його командою.

Оскільки підприємство відчуває брак капіталу, основні зусилля мають бути спрямовані на управління короткостроковими грошовими потоками, підвищення рівня професійних знань і навичок в управлінні фірмою, кадрову політику і консультації.

Третій етап – зростання. Відмітні ознаки цього періоду - експансія, диференціація і диверсифікованість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато загальноприйнятих методів оцінки ефективності, посадові інструкції, делегування повноважень, норми продуктивності, експертиза, організація навчання і розвитку.

Зростання товарних запасів вимагає поліпшення управління оборотними активами, удосконалення системи збуту.Поряд з цим необхідно удосконалювати управління прибутком, залучати пільгове кредитування та інвестиції.

Четвертий етап - зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту уповільнюються. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску. Разом з тим слабкості занадто очевидні. Ці симптоми нерідко ігноруються керівництвом.