Функціонування системи фінансового моніторингу банків в умовах української економіки

Функціонування системи фінансового моніторингу банків в умовах української економіки

В умовах нестабільності економіки все більшої сили набуває уникнення прозорого ведення бізнесу, тобто зростання тіньового сектору, що у свою чергу спричинює ряд суттєвих труднощів, пов’язаних з формуванням та розподілом бюджету, дисбалансу податкового тягаря та загалом може становити небезпеку національного характеру. Банківські інституції приймають чи не найбільше значення у фінансових потоках держави, тому питання ефективності функціонування системи фінансового моніторингу в банківських установах є досить важливим та актуальним. Фундаментом у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом у банківській сфері є нормативно-правова база[1]:

• Положення про здійснення банками фінансового моніторингу;
• Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»;
• Закон України «Про банки і банківську діяльність»;
• Кримінальний кодекс України;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення.

З метою запобігання та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 №189 затверджене Положення про здійснення банками фінансового моніторингу [2], яке встановлює вимоги Національного банку України щодо порядку:

• детермінація фінансових операцій які потенційно можуть стосуватися фінансування тероризму;
• класифікація клієнтів банку відповідно до визначених класів ризику;
• надання інформації державній службі фінансового моніторингу України банківськими установами;
• управління ризиками легалізації доходів, одержаних злочинним  шляхом або фінансування тероризму;
• поновлення або зупинення фінансових операцій та виконання рішень державної служби фінансового моніторингу України;
• звільнення або призначення відповідального співробітника банку.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та  протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»[3] надалі Закон, фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу. Первинний фінансовий моніторинг мають проводити організації, що займаються фінансовими операціями, основними учасниками первинного моніторингу виступають комерційні банки, кредитні спілки, страхові організації, професійні учасники фондового ринку, платіжна організації, товарні біржі, оператори поштового зв’язку. Суб’єктами державного фінансового моніторингу є Національній банк України та Державна служба фінансового моніторингу України. До функцій Нацбанку належить здійснення державного регулювання та нагляд у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, основними завданнями Державної служби фінансового моніторингу є збір, обробка, аналіз та систематизація  інформації про операції пов’язанні з легалізацією доходів та передача цієї інформації правоохоронним органам за умов наявності достатньої кількості доказів, що свідчать про незаконність фінансової операції. Відповідно до Закону, суб’єкти первинного фінансового моніторингу повинні надавати Державній службі фінансового моніторингу інформацію про:

• фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу у день проведення операції, але не пізніше 10 робочих днів з моменту виявлення операції, якщо є достатні докази вважати, що операція пов’язана з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом;
• фінансові операції, що мають відношення до фінансування тероризму в день виявлення таких операцій, також необхідно інформувати відповідні правоохоронні органи;
• фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу протягом трьох робочих днів з моменту реєстрації [3].

Розглянемо операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, згідно Закону, до них належать операції, якщо сума на яку вони здійснюються дорівнює чи перевищує 150 000 грн (для віртуального казино 30000 грн) або еквівалент в іноземній валюті та мають одну або декілька наступних ознак:

• переказ або надходження коштів з анонімного рахунку з-за кордону, або якщо хоча б одна сторона операції має рахунок зареєстрований в офшорній зоні;
• купівля-продаж за готівку платіжних засобів;
• зарахування або переказ коштів особами, що знаходяться на території країн, які не виконують рекомендації міжнародних організацій щодо боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом;
• фінансові операції з готівкою;
• зарахування або списання коштів з рахунку юридичної особи або фізичної особи – підприємця, якщо строк діяльності не перевищує трьох місяців або якщо операції по цьому рахунку не здійснювались з дня його відкриття;

• переказ коштів за кордон за договорами, що не передбачають фактичного постачання товару на митну територію Україну;
• обмін банкнот одного номіналу на банкноти іншого номіналу;
• перерахування або отримання коштів неприбутковою організацією;
• проведення страхової виплати або одержання страхового платежу;
• надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної установи в той самий день два або більше разів;
• фінансові операції щодо осіб, відносно яких встановлено високий ризик [3].

Згідно рекомендації Держслужби фінансового моніторингу  України  для суб’єктів первинного фінансового моніторингу щодо ризиків, пов’язаних з фінансуванням тероризму на території України, особливу увагу слід приділяти до клієнтів: