Становлення та розвиток банківської системи України

Реферат на тему :

 Становлення та розвиток банківської системи України

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та функції банківської системи

Розділ 2. Етапи становлення та розвиток банківської системи в Україні

Розділ 3. Сучасний стан банківської системи України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У будь-якій державі, незалежно від типу економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє ключову роль, адже являє собою єдину систему, підпорядковану головній меті – забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, наскільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відповідає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефективність руху фінансових ресурсів і, в свою чергу,  перспективи розвитку національної економіки.

У сучасних умовах здійснення ефективного банківського нагляду набуває значної актуальності, оскільки з урахуванням останніх тенденцій на вітчизняному ринку все частіше банківські установи потрапляють до складних кризових ситуацій. В глобальному масштабі це може призвести до загальної кризи банківської ліквідності, що, в свою чергу, не може бути допущено з боку регулюючих органів нашої держави. Однак дослідження сучасної практики регулювання неможливо без аналізу основних еволюційних етапів його розвитку.

Тому метою даного реферату є висвітлення основних етапів формування та розвитку банківської системи, сучасний стан та перспективи подальшого вдосконалення її організаційної структури  в Україні.

Розділ 1. Сутність та функції банківської системи

Як відомо, банки є основою кредитної системи країни, тому функціональна специфіка їхньої діяльності зумовлює необхідність організаційно-правового виділення їх у самостійну, відносно замкнуту структуру, яка називається банківською системою.

У вітчизняній науці активно обговорюється проблема сутності банківської системи, тому українські вчені, зокрема такі, як А. Демківський, І. Михайловська та К. Ларіонова, В. Іванов та І. Софіщенко, М. Савлука, С. К. Реверчук дають  свої оригінальні тлумачення поняттю “банківська система”, які дещо різняться між собою.

Тож, проаналізувавши запропоновані ними твердження, можна сформувати таке загальне визначення : банківська система – складова частина кредитної системи, чітко структуризована, законодавчо визначена сукупність фінансових установ грошового ривку у їх взаємозв’язку і взаємодії, що здійснюють банківську діяльність [1, с. 216].

За підручником С. К. Реверчука “ Гроші та кредит” можна виокремити такі  функції та ознаки банківської системи :

• Емісійна функція — створення грошей і регулювання грошової маси. Банківська система змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її, відповідно до зміни попиту на гроші. У реалізації функції беруть участь як центральний банк, так і комерційні банки.
• Трансформаційна функція — мобілізація банками вільних коштів, передача їх різним економічним суб’єктам і трансформація за строками, розмірами та ступенем ризику. Центральний банк здійснює всі види трансформаційних процесів на міжбанківському рівні.
• Стабілізаційна функція — забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку. Реалізація цієї функції виявляється у прийнятті відповідних законів та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність центрального банку та комерційних банків.

За формою побудови та організації банківські системи класифікують за двома типами:

• Однорівнева банківська система (централізована, децентралізована) — полягає в тому, що всі банки в країні виконують аналогічні функції, зв’язки між ними є горизонтальними; відсутня ієрархічна підпорядкованість.
• Дворівнева банківська система характерна для ринкової економіки більшості країн світу. Її вирізняє чітка структуризація за дворівневим принципом: І рівень — центральний банк; II рівень — комерційні банки
  [1, c.217].

В Україні банківська система є дворівневою. І рівень представлений Національним банком України, який має статутний капітал, що є власністю держави, є юридичною особою та емісійним центром країни; проводить єдину грошово-кредитну політику; регулює валютний курс, державний борг, кредит, діяльність банківської системи загалом; організовує і здійснює міжбанківські розрахунки; є підзвітним Президенту України та Верховній Раді України в межах їх повноважень.

II рівень, як було вище згадано, - це комерційні банки, які  будують свою діяльність на комерційних засадах з метою отримання прибутку. Їх часто називають “особливими кредитно-фінансовими підприємствами”, "супермаркетами кредиту”, “фінансовими посередниками”, які залучають вільні кошти і розміщують їх з метою отримання прибутку [1, с. 218].