Проблеми становлення та реформування політичної системи України

Проблеми становлення та реформування політичної системи України
студентка магістратури  І курсу, ЗФН за спеціальністю «Публічне управління  
 та адміністрування» Зайцева Зінаїда Ігорівна

         Для  розкриття проблеми становлення та реформування політичної системи необхідно висвітлити такі поняття: політика та політична система.
          Поняття «політика» було розкрито ще в ХХ столітті німецьким вченим  Максом Вебером та звучало так: “політика означає прагнення до участі у владі, або до здійснення впливу на розподіл влади, чи то між державами, чи то всередині держави між групами людей або окремими людьми. Хто займається політикою, той прагне влади. Або влади як засобу, як можливості, що підпорядкована іншим цілям, ідеальним чи егоїстичним, або  влади «власне неї самої, щоб насолоджуватись почуттям престижу, яке вона дає”.[1]
          Визначення давньогрецьких філософів Аристотеля та Платона говорить, що політика – мистецтво керувати державою.
        В сучасному трактуванні політика – це складний процес взаємодії державних та публічних органів, громадських організаій, які  здійснюючи певні кроки намагаються вдосконалити процеси керування державою  або здійснюють, шляхом маніпуляцій суспільною думкою спроби  захоплення та збереження влади, яка потрібна для реалізації  власної стратегії щодо якоїсь цілі.
        Метою політичних структур може бути:
 1)  задоволення своїх амбіцій щодо керування та захоплення влади;
 2) здійснення  планів  щодо  самозбагачення;
3) застосування професійних навичок для покращення роботи політичної системи.
        Політична система – це складний процес. Його можна трактувати по різному. Наприклад,  за словником[2], політична система – це сукупність політичних інститутів, правових та інших норм політичного життя, а також політичних відносин, які існують у певній країні.  Сутність політичної системи полягає в інтеграції всіх елементів  суспільства в єдине ціле і регулюванні його функціонування як цілісного організму за допомогою інструментів        політичної         влади.
        За Д. Істоном політична система це цілісна, інтегрована сукупність політичних інститутів, суспільних структур і цінностей, а також їх взаємодій, в яких реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.[3]
        Політична система може стосуватися усіх напрямків життя, таких як: економіка, медицина, навчання, соціальна сфера. У кожного із них є свої напрацювання, культура, впливи на громадян і все це в якійсь мірі зачіпає     і політичні процеси, які  є безпосередньою складовою політичної системи.
         Політична система функціонує на різних рівнях. Починаючи від найменшого (сім’я, громада) до найбільшого (міжнародного). Крім того є інші ланки політичної системи такі як: районні, обласні, державні.
        Кожна політична система за територіальним устроєм виконує певні функції, котрі випливають із потреб людей, котрі проживають на певній території.
        Політична система функціонує за допомогою таких структур:
1) держава;
2) політичні угрупування (політичні партії або окремо обрані громадяни, яким делеговані         певні        права, в  особі        депутатів)
3) громадські організації (громадські спілки, громадські активісти)
        Держава, а саме, обрана громадянами  діюча влада виконує розвиток усіх галузей країни, намагається покращити економіку, підвищити соціальні стандарти, залучити інвестиції від інших країн для покращення становища своєї        держави.
        Такі дії потребують компетентних керівників на чолі держави, які склавши певний курс дій, стосовно збагачення держави у всіх напрямках, дотримуючись його або вносячи певні корективи здійснювали регулювання всього  державного         механізму.
        Для уникнення єдиного невірного курсу в нашій державі існує велика кількість різноманітних політичних партій, котрі можуть висувати на розгляд свої програми розвитку та розбудови держави. Деякі програми можуть підтримуватися        на        державному        рівні.
        Для ознайомленням із програмами політичних партій можуть створюються спеціальні платформи, за допомогою яких дізнаються думку населення про них.
        Громадські організації працюють або в тандемі або в розрізі з політичними партіями або державою. Здебільшого думки громадських активістів відрізняються від думки правлячої еліти, через те, що громадськість не тільки пропонує але і реалізує свої проекти та здійснює контроль        за        ініціативами        владних        структур.
        Часто громадські організації зіштовхуються із супротивом з боку управлінців державою, у зв’язку  із розбіжністю поглядів на ту чи іншу ситуацію.
        У зв’язку із нестійкістю курсу, яким рухається наша держава, завдяки не злагодженій роботі  керівництва країни відбуваються постійно спроби реформування  політичної системи.
        До реформ можна віднести: створення законодавчої бази для громадських об’єднань, реформування міністерства юстиції, реформування судової, навчальної, медичної системи, реформування міністерства внутрішніх справ,  активна боротьба з корупцією,  публічне електронне декларування державних службовців та ін.
        Попри те, що останнім часом намічені тенденції на активне реформування  політичних структур, залишаються проблеми у сфері управління та контролю. За роки незалежності України  не було притягнуто до кримінальної відповідальності жодного  президента чи прем’єра або  керівників міністерств та інших високопосадовців. Нинішня політична система зосереджена на показовому затриманні чиновників вищої ланки, але жодна справа не була завершена обвинувальним вироком. Відсутній персональний контроль  та відповідальність працівників управління за їхні діяння або недіяння.   На теперішній день  актуальним  залишається аналіз проблем  у сфері реформування політичної системи  та запровадження шляхів становлення  демократичної та правової держави.