Справедлива вартість, як філософська та економічна категорія

РОЗІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КОНЦЕПЦІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ВАРТОСТІ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

1. Справедлива вартість, як філософська та економічна категорія.

У філософській та методологічній літературі в останні десятиліття все частіше предметом дослідження становляться фундаментальні ідеї, поняття і уявлення, на яких розвиваються конкретні емпіричні знання, ідеали та норми.

Ідеали та норми науки регулюють становлення і розвиток, як картини світу, так і пов'язаних з нею конкретних теоретичних моделей і законів. Таким шляхом ідеали і норми, реалізовані в цих теоріях, екстраполюються на інші галузі наукових знань. [5].

Характерним прикладом може служити облікова наука. Увага до облікової науки спричинена стратегічними, поступовими перетвореннями в економіці України та наявністю невирішених проблемних питань щодо її реформування, для забезпечення стійкого поступального розвитку економіки України. У сучасному світі стан наукових досліджень досяг рівня, за якого їх результати стають вирішальним фактором соціального та економічного прогресу, як для економіки, так і для країни в цілому.

Окремого розгляду потребує питання дослідження, присвячене оцінці в бухгалтерському обліку, та обліковій науці, оскільки проблема оцінки є однією з найбільш гострих за негативними наслідками зіткнення ідеологічних догм з потребами практики [6]. 

Оцінка є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, що забезпечує вартісне вираження об’єктів в єдиному грошовому вимірнику. Достовірна оцінка є однією з умов визнання активів, адже визначення їх неправильної вартості буде опосередковано впливати на фінансовий результат.

Ресурси та джерела їх утворення первісно оцінюються за певною вартістю: собівартістю, залишковою, справедливою, тощо.

За визначенням класичної економіки, вартість - це суспільно необхідна праця, яку потрібно витратити на виготовлення продукту. Вартість має грошовий еквівалент лише тоді, коли продукт стає товаром при товарних відносинах у суспільстві. Згідно Міжнародних стандартів оцінки МСО 1-4 [1] «вартість є економічним поняттям, що встановлює взаємовідносини між об’єктами, доступними для придбання, та тими, хто їх купає та продає. Тобто економічне поняття вартості виражає ринковий погляд на вигоду, яку має власник даного товару або клієнт, якому надають дану послугу, на момент оцінки вартості [7].

Вартість є не історичним фактом, а оцінкою цінності конкретних об’єктів в конкретний момент часу в конкретних умовах у відповідності з обраним визначенням вартості». Точніше, вартість є мірою цінності об’єкта і суттєво залежить від конкретних умов.(11)

Досить часто у світовій практиці для оцінки, використовується саме справедлива вартість.

Поняття справедливої вартості вперше з'явилося в стандартах бухгалтерського обліку на початку 90-х років, коли комітетом зі стандартів бухгалтерського обліку США (FASB) були випущені FAS-105 і -107 (1991), що визначають правила розкриття інформації про фінансові інструменти, в тому числі похідних фінансових інструментах. У цих стандартах мова йшла не про облік (відображенні в звітності) фінансових інструментів за справедливою вартістю, а про розкриття інформації про справедливу вартість фінансових інструментів, які в бухгалтерських книгах і звітах відображалися за фактичними витратами. У більш пізньому FAS-115 (1993 г.), що встановлює правила обліку боргових і пайових цінних паперів, справедлива вартість введена в процес обліку і відображення у звітності цінних паперів, призначених для торгівлі та наявних для продажу.

Справедлива вартість характеризується сумою грошових коштів (або їх еквівалентів), на яку можна обміняти актив в операції між добре обізнаними, зацікавленими та незалежними одна від одної сторонами. Таким  чином,  справедлива  вартість  це  об’єктивний,  неупереджений грошовий еквівалент цінності певного об’єкта на конкретний момент часу.  

Згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 13 (МСФЗ 13) «Оцінка справедливої вартості», справедлива вартість (fair value). – це ціна, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов’язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки [8]. Тобто, фактично це є вихідна ціна, яка формується на основі даних ринку(1).