Методики оцінювання кредитоспроможності підприємства: переваги та недоліки

Реферат

на тему

«Методики оцінювання кредитоспроможності підприємства: переваги та недоліки»

Студента 1 курсу

Інституту підвищення кваліфікації

ДВНЗ «КНЕУ ім. В.Гетьмана»,

спеціальність «Фінанси,

банківська справа та страхування»

Ростанюка В.В.

м. Київ – 2017

1. Теоретичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємств.

Кредитоспроможність позичальника – здатність суб’єкта підприємницької діяльності чи фізичної особи (при споживчому кредитуванні) забезпечити обслуговування боргу, тобто виплату основної суми і відсотків протягом обумовленого періоду.

Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Об’єктивна та якісна оцінка кредитоспроможності підприємств є важливим елементом будь-якої ринкової економічної системи, так як дозволяє належним чином розміщати вільні фінансові ресурси, мінімізуючи втрати від неповернення кредитів (позик), що позитивно впливає на розвиток не лише фінансової сфери зокрема, а й економіки в цілому (низький рівень процентних ставок внаслідок прийнятної надбавки за ризик, низький рівень відволікання ресурсів на створення резервів на покриття втрат від знецінення кредитів, тощо).

Особливе значення така оцінка набуває в умовах економічної та фінансової нестабільності, в періоди спаду економіки та/або інших несприятливих зовнішніх умов, за яких окремі помилки або неточності при визначенні фінансового стану та динаміки його розвитку того чи іншого контрагента можуть призвести до втрати інвестованих та/або позичених коштів (в період загального економічного росту очікується, що фінансовий стан будь-якого діючого підприємства буде лише покращуватись, тому певний рівень помилок буде нівельований покращенням показників діяльності в цілому).

Так, більша частина банкрутств банківських установ в період 2008-2009 та 2014-2016 років була пов’язана не лише з політико-економічно кризою та втратою ліквідності, яка була спровокована кризою, але й недостатньо зваженим підходом до оцінки та моніторингу кредитоспроможності позичальників, заниженими вимогами до фінансового стану потенційних отримувачів коштів, неврахуванням всіх можливих ризиків (в першу чергу при кредитуванні інсайдерів та пов’язаних сторін). За оцінками американських аналітиків, 30-40% прострочених кредитів виникає саме внаслідок недостатньої якості аналізу кредитоспроможності потенційних позичальників.

Оцінка кредитоспроможності відіграє важливу роль, як для кредитора, так і власне для позичальника. Метою здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника для кредитора є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту, а для позичальника – оцінка кредитного ризику та визначення джерел погашення відсотків і заборгованості за кредитом.

Результати оцінки кредитоспроможності підприємства, як і результати інших показників його діяльності, можуть використовуватись як зовнішніми по відношенню до підприємства контрагентами – кредиторами (банками та іншими фінансовими установами, інвесторами, діловими контрагентами, тощо), так і внутрішніми – менеджментом, внутрішнім аудитом, тощо, як основний чи додатковий показник для прийняття управлінських рішень чи іншого використання в поточній діяльності.

В зв’язку з чим, підходи до оцінки кредитоспроможності також можна поділити на дві великі групи:

- з використанням в основному даних відкритої фінансової звітності (звіти про фінансовий стан, про фінансові результати, рух грошових коштів, зміни у капіталі, тощо) та іншої доступної (відкритої) інформації;

- побудовані на підставі додаткового використанням більш детальної управлінської інформації та інших даних, недоступних для зовнішніх контрагентів.

Як правило, оцінка фінансового стану та кредитоспроможності, виконана з використанням управлінської інформації, є більш детальною та об’єктивною, більш точно визначає фінансово-економічне становище підприємства, дозволяє прорахувати та визначити ширший ряд показників та критеріїв аналізу, які не доступні при проведені аналізу лише відкритої звітності. Але управлінські дані не є доступними для широкого кола зовнішніх контрагентів (хоча в окремих випадках можуть і запитуватись для уточнення тих чи інших показників, наприклад, банками в процесі визначення кредитоспроможності потенційного позичальника).