Основні відомості про нафту та її класифікація

РОЗДІЛ 1.

КЛАСИФІКАЦІЯ НАФТИ ТА ПРОЦЕСІВ ЇЇ ПЕРЕРОБКИ

1. Основні відомості про нафту та її класифікація

Нафта – це складна суміш рідких вуглеводнів та гетероорганічних сполук (кисневмісні,сірковмісні та нітрогенові органічні сполуки) в якій розчинені тверді вуглеводні,смолисті речовини та газопобідні насичені вуглеводні.

В сирій нафті знаходиться близько 1000 компонентів.

За зовнішнім виглядом – масляниста темна рідина,яка флуоресцирує на світлі. Колір залежить від вмісту та будови смолистих речовин, зустрічається червона,бура нафта та,навіть,без кольору. Запах - від приємного до огидного сірчистого. За густиною легша за воду. Також в 1м³ нафти розчиняється 400 м³ газів. Елементарний склад, у відсотках: вуглець 80-88, водень 11-14,5, сірка 0,01-5, кисень 0,05-0,7, азот 0,01-0,6. Густина – 760–990 кг/м3. Теплота згоряння – 43,7-46,2 МДж/кг [1].

Класифікація нафти

Класифіка́ція нафт — у світі існують різні хімічні, генетичні, промислові та товарні класифікації нафт, які знайшли своє відображення у відповідних нормативних документах. В основу технологічної класифікації нафт покладено вміст сірки в нафтах і світлих нафтопродуктах, вихід фракцій, що википають при температурах до 350°С, потенційний вміст та індекс в'язкості базових мастил і вміст парафіну[2].

Нафти різних родовищ відрізняються одна від однієї за фізичними (густина в'язкість, фракційний склад та ін.) та хімічними (вміст сірки, смол, парафіну груповий склад та ін.) властивостями, котрі визначають напрям переробки нафті та суттєво впливають на якість одержаних нафтопродуктів. Тому дуже важливе класифікувати нафти залежно від їх властивостей. Існує велика кількість різноманітних класифікацій нафт. Розглянемо найбільш розповсюджені з них.

Класифікація нафт за густиною була запроваджена на ранніх етапах розвитку нафтопереробної промисловості. Згідно з цією класифікацією усі нафти поділяють на:

• легкі (р,5,5< 0,828);

• обважнені (Рі515 = 0,828...0,884);
• важкі (р,5І5> 0,885).

Як правило, легкі нафти містять багато світлих фракцій, які википають до 350°С, а також мало сірки та смол. З нафт такого типу одержують велику кількість палив, а також виробляють змащувальні оливи високої якості. Важкі нафти, навпаки, містять значну кількість ароматичних вуглеводнів, смол та сіркових сполук. Такі нафти є найкращою сировиною для одержання нафтових бітумів та коксу. Класифікація нафт за густиною є дуже приблизною. Вона не відображає дійсного кількісного хімічного чи групового вуглеводневого складу нафт і може бути використана лише для попередньої оцінки їх властивостей.

Класифікіція ГрозНИИ запропонована Грозненським нафтовим науково- дослідним інститутом. Вона відображає хімічний склад нафти. В її основу покладено переважний вміст в нафті якогось одного або декількох класів вуглеводнів. Згідно з цією класифікацією розрізняють такі типи нафт:

• парафінові;
• парафіно-нафтенові;
• нафтенові;
• парафіно-нафтено-ароматичні;
• нафтено-ароматичні;
• ароматичні.

Технологічна класифікація була введена в 1967 р. і використовується зараз, оскільки дає найбільш повну інформацію про хімічний та груповий вуглеводневий склад нафт.

За технологічною класифікацією всі нафти поділяють на класи за вмістом сірки в нафті, бензині, реактивному та дизельному паливі; типи за виходом фракцій, які википають до 350°С; групи за потенційним вмістом базових олив; підгрупи за індексом в'язкості базових олив; види за вмістом твердих парафінових вуглеводнів у нафті.