Налаштування та дослідження мережевих IT програм

Міністерство  освіти  та  науки України

Вінницький національний технічний університет

Факультет інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії

Кафедра Комп’ютерних наук

Лабораторна робота №1

З дисципліни «Комп’ютерні мережі та хмарні технології»

Тема: «Налаштування та дослідження мережевих IT програм»

Виконала студентка групи 2КН-21б:

Краснолуцька Я. В.

Перевірив викладач:

Арсенюк І. Р.

Вінниця-2021

Тема: Налаштування та дослідження мережевих IT програм.

Мета: дослідити призначення мережевих IP-параметрів, а також проаналізувати способи їх отримання та області застосування.

Хід роботи:

1. Параметри необхідні для приєднання до мережі.

   Сьогодні неможливо уявити використання персонального комп'ютера без доступу до найрізноманітніших обчислювальних та інформаційних ресурсів. Ці ресурси зосереджені як у локальних обчислювальних мережах - у рамках одного підприємства або фірми, так і в глобальних мережах і системах, що охоплюють цілі території, країни і весь світ.

    Усі комп'ютерні мережі, незалежно від масштабу і виду завдань, що вирішуються, можна розглядати в загальному випадку як деяку сукупність щонайменше двох персональних комп'ютерів,з'єднаних між собою за допомогою спеціального обладнання і програмного забезпечення таким чином, щоб можна було організувати їх узгоджену взаємодію між собою.

   Для безпосереднього з'єднання комп'ютерів у мережі застосовуються спеціалізовані кабелі та спеціальні електронні плати, названі мережними адаптерами, які встановлюються безпосередньо на системній шині персонального комп'ютера. Сукупність кабельних систем, електронного обладнання і спеціалізованого програмного забезпечення складають поняття мережних інформаційних технологій.

Для того щоб комп’ютер повноцінно працював в локальній мережі, мав вихід у зовнішній світ, у тому числі в Internet у ньому мають бути наявні такі параметри: IP- адреса, маска, шлюз, DNS.

1. IP-адреса

IP-адреса (Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використанням протоколу TCP/IP. У мережі Інтернет потрібна глобальна унікальність адрес, у разі роботи в локальній мережі — у межах мережі.

У версії протоколу IPv4 IP-адреса має довжину 4 байти, а у версії IPv6 — 16 байтів.

Прикладом IP-адреси може бути адреса 127.0.0.1 (локальна IP-адреса, змінити її неможливо, і вона на кожній ОС лише одна — localhost).

Процес перетворення доменного імені на адресу IP виконується DNS-сервером.

Коли ви конфігуріруете DHCP-сервер, вам просто необхідно вказати для нього один або кілька діапазонів IP-адрес, з яких він буде видавати IP-адреси кінцевим вузлам. Адреси в діапазоні повинні бути з однієї підмережі, тобто номер мережі у адрес повинен збігатися.

IP-адресу комп’ютера налагоджують вручну або присвоюють автоматично за допомогою іншого пристрою.

Ручний розподіл IP-адрес. Якщо DHCP-сервер працює в цьому режимі, то така настройка практично нічим не буде відрізнятися від статичного конфігурації робочих станцій, хіба що адміністратору не доведеться бігати по офісу і налаштовувати окремо кожен ПК. Справа в тому, що такий режим роботи має на увазі наступне: адміністратор руками прописує в базі даних DHCP-сервера відповідність між апаратними адресами (в разі Ethernet це MAC-адресу) і IP-адресами. Виходить, адміністратор створює таблицю, яку потім використовує DHCP-сервер, при видачі IP-адрес.