Виняткова ситуація та виняток

Виняткова ситуація та виняток

Виняткова ситуація – це певний стан даних, який вимагає спеціальних дій з його обробки (реакції на ситуацію).

Виняток – це дані, що свідчать про виняткову ситуацію й створюються для того, щоб на неї можна було зреагувати.

Кидання винятків у мові С++

Виняток генерується й передається за допомогою інструкції вигляду throw вираз;. Слово throw (англ. кинути) є зарезервованим, вираз задає виняток – значення довільного типу, зокрема, деякого класу.

Типи винятків, які може кидати функція, ніяк не зв’язані з типом значень, що повертаються з неї.

Контроль та перехоплення винятків: try-блок і catch-блоки

Try-блок, або область контролю винятків, утворюється зарезервованим словом try і блоком після нього. Try-блок відстежує появу винятків: якщо під час виконання інструкцій блоку з’являється виняток, то він може бути перехоплений і оброблений. Можливість перехопити виняток певного типу залежить від типів, указаних у заголовках catch-блоків, записаних після try-блоку.

Catch-блок, або пастка, складається з заголовку й блоку. Заголовок починається словом catch і містить у дужках тип. Блок пастки описує обробку винятків цього типу, що можуть з’являтися в try-блоці перед пасткою.

У заголовку пастки після типу винятку можна записати ім’я або посилання – воно позначає змінну, значенням якої є виняток, і доступно в блоці пастки. Такий заголовок схожий на заголовок функції, яка має параметр-значення або параметр-посилання.

Масив, елемент масиву, рівнодоступність елементів масиву

Масив – це змінна, утворена послідовністю змінних, які називаються елементами, є однотипними й ідентифікуються номерами (індексами). Елементи займають послідовні ділянки пам’яті й до них є прямий доступ: будь-який елемент масиву доступний за допомогою його індексу.

Елемент масиву ідентифікується іменем масиву й індексом.  

Масив — це змінна, утворена послідовністю змінних, які називаються елементами (компонентами), є однотипними й ідентифікуються номерами (індексами). Елементи масиву рівнодоступні — можливість їх обробки не залежить від їх місця в масиві.

Індексна множина масиву, довжина та розмір масиву

Множина індексів (індексова множина) скінченна й зафіксована в означенні масиву та в процесі виконання програми не змінюється

Кількість елементів індексової множини називається довжиною масиву.

Тип та кількість елементів масиву (його розмір, довжина) фіксується в означенні або під час створення й далі не змінюється.

Значення масиву з погляду математики

З точки зору математики одновимірний масив – це вектор. Наприклад, масив або вектор А, що має п’ять елементів, які записують у математиці у вигляді індексованих змінних а1, а2, а3, а4, а5, можна зобразити значеннями цих змінних у сусідніх ділянках оперативної пам’яті.

Ініціалізація масиву

Значення, що ініціалізують послідовні елементи масиву, задаються списком констант у дужках {}, наприклад int a[4]={2,10,3,15};. Якщо констант менше, ніж елементів у масиві, то вони присвоюються першим елементам масиву, а решта елементів отримують нульові значення відповідного типу.

В ініціалізації можна не вказувати довжину масиву – вона стає рівною кількості констант.

Якщо ініціалізацію не задано, то статичні змінні (зокрема елементи масивів, означених за межами функцій) як початкові значення отримують нулі відповідних типів. Значеннями автоматичних змінних, у тому числі й елементів масивів, є випадкове "сміття".

Чим небезпечна операція індексації

Зазвичай програміст повинен сам стежити, щоб індекс елемента був у межах масиву. Вихід індексу за межі масиву може мати непередбачувані наслідки.