Державні органи, що регулюють діяльність туристських організацій в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародного туризму та країнознавства

РЕФЕРАТ

На тему: Державні органи, що регулюють діяльність туристських організацій в Україні.

                                                                      Виконала студентка 1 курсу

                                                                      групи Т-112

                                                                      спеціальності «Туризм»

                                                                      Прохорова М.Д.

                                                                      Перевірила викладач

                                                                      Кучеренко В.С

Київ – 2022р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

1. ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ, ЇХ СТРУКТУРА ТА ПОВНОВАЖЕННЯ…………………………………………...3

2. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ…………………………………………………………………………5

3. ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………...6

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….7

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...8

ВСТУП

У світі і Україні туризм став явищем, що увійшло до повсякденного життя майже третини населення планети. Отже, галузь туризму не тільки приносить значну частину прибутку до бюджету туристично-розвинених країн, а й є надзвичайно перспективною і може стати одним з головних джерел надходжень до держбюджету України.

Туристична галузь відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць, забезпеченні зайнятості населення й активізації зовнішньоторговельного балансу. Туризм впливає на такі ключові сфери економіки як транспорт і зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку держави.

Виходячи з цього, є усі підстави вважати, що розвиток туристичної галузі потребує регулювання та підтримки з боку держави. Необхідність впливу державних органів на розвиток туризму доведена світовою практикою. Вважається, що повністю віддавши туризм у сферу ринкових відношень, неможливо забезпечити такий його розвиток, який би не спричиняв шкоди природним і культурним цінностям країни або регіону. Саме держава має передбачити у своїй політиці такі механізми, які б стримували стихійний розвиток галузі та спрямовували її еволюцію у такому напрямі, щоб зберегти природне і культурне середовище для прийдешніх поколінь.

Необхідність участі держави у формуванні та реалізації туристичної політики зазначається у багатьох провідних документах ЮНВТО. Зокрема, у Гаазькій декларації з туризму, яка була прийнята на Міжпарламентській конференції ЮНВТО у 1989 році, прямо визначається, що «туризм має плануватися державою на конкретній і послідовній основі та стати частиною комплексного плану розвитку будь-якої країни разом з іншими пріоритетними секторами, такими як промисловість, сільське господарство, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, освіта». На сучасному етапі розвитку туристичної сфери України, особливо у період її реформування, актуальними стають питання формування ефективної туристичної політики держави, створення раціональних механізмів регулювання туристичного бізнесу, чіткого розподілення повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері туризму.