Проблеми екологічного стану України після початку війни та повоєнного відновлення

УДК 658.7:656

М.О. Щур, С.І. Гриценко, д.е.н.

(Національний авіаційний університет, Україна)

Проблеми екологічного стану України після початку війни та повоєнного відновлення

У даній роботі висвітлюються масштаби негативних наслідків для екології від вторгнення російської армії на територію України, від ведення активних бойових дій на тимчасово окупованих територіях, а також визначено необхідність плану відновлення України, який включав би заходи з відновлення та збереження екосистем.

Початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України послабив (а в деяких випадках повністю зупинив) роботу багатьох сфер економічного устрою нашої держави. Зокрема, це не оминуло і сферу екології, адже війна спричинила досить напружену екологічну ситуацію у зоні бойових дій.

На сьогоднішній день військові дії на півночі, сході та півдні країни призвели до руйнації інфраструктури, виробничих і комунальних об’єктів, до порушення екологічної рівноваги, та змін стану довкілля. Питання якості атмосферного повітря, охорони вод, земель, ґрунтів, надр, лісових ресурсів та збереження територій і об’єктів природно-заповідного фонду надалі залишаються пріоритетними у нашій державі [1].

Особливо сильно відчувається погіршення якості атмосферного повітря. Ракетні обстріли та спричинені ними пожежі супроводжуються такими екологічними наслідками, як викиди дрібнодисперсного пилу, потрапляння у повітря великої кількості діоксиду азоту, органічних речовин, чорного вуглецю та токсичного пилу під час та після пожеж, які виникають внаслідок обстрілів.

Країна-агресор невпинно б’є по об’єктах промисловості та логістичної інфраструктури, частіше за все під обстрілі попадають бази зі зберігання горючих речовин. Наприклад, 27 лютого 2022 року російські військові вразили балістичною ракетою нафтобазу у Васильківському районі Київської області. Унаслідок ракетного удару виникла пожежа. На території нафтобази поблизу села Крячки загорілися 10 цистерн по 2000 кубометри бензину та дизельного палива. Подібні випадки сталися в Охтирці, Луганську, Чернігові, Житомирі, Черняхові.

Особливу небезпеку становлять спричинені обстрілами пожежі у будівлях, для утеплення яких використовувався небезпечний пінополістирол. Під час його горіння виділяється велика кількість поліциклічних сполук та смертельно небезпечна синильна кислота. Ворог невпинно б’є по об’єктах цивільної інфраструктури, населених пунктах ракетами, під час детонації яких в атмосферу викидається низка технічних сполук. Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. В атмосфері оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють кислотність ґрунту та викликають опіки рослин, до яких особливо чутливі хвойні. Кислотні дощі мають негативний вплив і на організм людини, ссавців і птахів, діючи на стан слизових тканин та органів дихання.

Металеві уламки снарядів, що потрапляють у довкілля, також не є безпечними та цілковито інертними. Наприклад, найпоширеніший для виробництва оболонки боєприпасів чавун містить у своєму складі не тільки стандартні залізо та вуглець, а й сірку та мідь. Ці речовини потрапляють до ґрунту, можуть мігрувати до ґрунтових вод і в результаті опинятися в харчових ланцюгах, впливаючи і на тварин, і на людей. [2]

Ще одною проблемою стали лісові пожежі, спричинені обстрілами російської армії. На відновлення лісових площ можуть піти десятки років, але воно не може початись, поки не припиниться активна фаза бойових дій та поки загроза ракетних обстрілів не буде зведена до мінімуму.

Також, провокації на ЗАЕС можуть стати нищівними для екології території України в цілому. Якщо наслідки постійних обстрілів атомних реакторів будуть справджувати найгірші прогнози, Україні та значні частині європейських країн буде загрожувати екологічна катастрофа. Захоплення й обстріли атомних електростанцій, розміщення там техніки та підриви боєприпасів загрожують техногенною катастрофою, яка зробить території навколо непридатними для життя людини.

Перед державою зараз стоятиме багато викликів, зобов’язань та витрат. Екологічні ініціативи і розробки не всі зможуть впроваджуватися далі у повному обсязі, серед яких, наприклад і виготовлення біопалива на ріпаку та інших агрокультурах, адже ця сфера залежить від агросектору, який зараз через війну втратив 25% посівних площ.