Роль фізичної активності в середовищі студентів МАУП

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

КОМПЮТЕРНІ НАУКИ

РЕФЕРАТ

На тему:

Роль фізичної активності в середовищі студентів МАУП

Літвіна Дениса Олександровича

Вирішення проблем у сфері покращення стану здоров'я студентів закладів вищої освіти (ЗВО) на сьогоднішній день є досить актуальним. Для виховання здорової, соціально активної, розвиненої особистості можуть з успіхом застосовуватися засоби фізичної культури . Однак, на мою думку, потенціал даної дисципліни досі не розкритий повністю. Як свідчать власні педагогічні спостереження, студенти і навіть деякі викладачі ЗВО, в більшості своїй, мають слабке уявлення про можливості використання засобів фізичної активності для розвитку і вдосконалення особистості людини. Це актуальна проблема, яка потребує обов'язкового рішення.

Фізична активність і загальнолюдська активність – це взаємопов'язані фактори, що мають величезне значення для збереження здоров'я індивідуума. Активність розглядається в багатьох дослідженнях і наукових дискусіях, як діяльний стан людини, основа характеристики процесу життєдіяльності, метод соціалізації особистості. Вона може використовуватися для вирішення, як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів особистості, проявлятися всередині або поза організмом, використовуватися з метою саморозвитку і пізнання навколишнього світу. Рішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів або усунення протиріч часто називають процесом адаптації. Для цього використовуються три напрямки: зміна самого суб'єкта; зміна середовища, в якому він знаходиться; вибір нового середовища. У більшості випадків, прояв людської активності зачіпає одночасно всі перераховані аспекти. Підсумком прояву фізичної активності є адаптація, що надає позитивний вплив на збереження здоров'я студентів. Також однією з його складових (динамічного характеру) прийнято вважати здоровий стиль життя. І це підтверджує гіпотезу про цілісну інтегративної природі активності. Адже людина, з'являючись на світ, вже має певні побудники активності, які потім видозмінюються під впливом зовнішніх факторів. Іншими словами, він адаптується до навколишнього середовища. Але і внутрішні чинники також впливають на зовнішні, змінюючи навколишню дійсність і створюючи для людини оптимальні умови життєдіяльності. Резюмуючи вище сказане, можна зробити висновок, що здоров'я – природний стан людини, який виявляє активність. Але не всі її види сприяють збереженню і зміцненню здоров'я. Ось чому особливу увагу заслуговує фізична активність і фізична культура особистості – це найбільш ефективні інструменти для забезпечення здоров'я студентів та інших категорій населення.

Рухова активність лежить в основі фізичної культури, хоча і не є єдиною її складової. Вона може використовуватися як профілактика, лікувального або розвиваючого факторів в процесі формування особистості. Проявлятися рухова активність може, як у типовій ситуативній, так і в наднормативній діяльності індивідуума. Причому самооздоровча фізична активність, за нашими спостереженнями, буває виключно наднормативною . Згідно з останніми даними вплив рухової активності людини на її здоров’я прийнято інтерпретувати як фактор біопрогресса, використовуваного для оптимізації життєдіяльності. Це обумовлено наявністю в структурі фізичної активності принципу саморегуляції, який грає важливу роль в розвитку не тільки людини, а й будь-якого живого організму. На основі аналізу наукових джерел можна резюмувати, що основними функціями рухової активності, які впливають на здоров'я студентської молоді і розвиток особистості, є:

1. Спонукальна. Кожна людина володіє природженою потребою до рухової активності. Дана її особливість виконує спонукальну функцію і сприяє адаптації організму до умов навколишнього середовища.

 2. Тренуюча. Існування даної функції обумовлено принципом системності (термінової та довготривалої адаптації), який проглядається в реакціях людського організму на вплив фізичних вправ. За даними досліджень використання в процесі фізичного виховання спеціально орієнтованих вправ позитивно позначається на функціональному стані вестибулярної сенсорної та діяльності серцево-судинної системи  тощо.