Оздоровчі види гімнастики в рекреаційних заняттях

Курсова робота

На тему:

«Оздоровчі види гімнастики в рекреаційних заняттях»

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                        3

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА СФЕРИ РЕКРЕАЦІЇ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ

1.1Історичні передумови розвитку форм активного дозвілля людини        5

1.2 Знчення відпочинку і рекреації у житті людини                                  13

1.3 Типи і види дозвілля                                                                17

РОЗДІЛ  2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ                         21

РОЗДІЛ 3 ОЗДОРОВЧІ ВИДИ ГІМНАСТИКИ

3.1Характеристика гімнастики як одиного із засобів рекреації           22

3.2 Гімнастика як навчально - наукова дисципліна                                 24

3.3Види гімнастики характеристика, задачі, засоби                                 29

ВИСНОВКИ                                                                               36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                       37

ВСТУП

Актуальність. Найбільшу популярність серед жінок у практиці фізкультурно-оздоровчої роботи мають різноманітні види оздоровчої гімнастики: джаз-гімнастика, ритмічна гімнастика, аеробіка, каланетика, шейпінг, тощо.[4,18]

Фізичний стан жінок і його корекція в умовах використання різних форм фізкультурно-оздоровчих занять досліджувалися багатьма авторами/

В наш час досить повно описаний вплив занять ритмічною гімнастикою, визначені методичні особливості аеробної гімнастики .

Намітилася тенденція до систематизації та узагальнення накопиченого досвіду. Однак, зберігаються протиріччя в методиці різних видів оздоровчої гімнастики, що не дозволяє комплексно використати їх можливості [14].

Розвиток нових видів оздоровчої гімнастики, на жаль, не завжди повністю обґрунтований. Наявні рекомендації відрізняються непослідовністю методичних розробок і певним суб’єктивізмом підходів до проведення оздоровчих занять. Крім того, різноманітні курси підготовки інструкторів, фітнес-конвенції в своїх методичних розділах не враховують основоположних принципів побудови занять з використанням тих або інших видів гімнастики. Постійна зміна видів занять створює для тих, хто займається, проблему доцільного вибору індивідуальних засобів оздоровлення. Викладачі ж поставлені перед необхідністю постійно перебудовуватися, намагаючись встигнути за віяннями часу. Очевидно, що визріла необхідність у варіюванні програм, раціональному використанні можливостей різних методик, без надання переваги жодній з них, – це відповідає інтересам фахівців у галузі оздоровчого фітнесу [4,19].

Мета роботи : Дати характеристику гімнастики як одного з основних засобів фізичного виховання.

Об’єкт дослідження – процес впровадження в рекреаційних заняттях методики різних видів оздоровчої гімнастики.

Предмет дослідження – заняття оздоровчими видами гімнастики для жінок.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити наукові знання і досвід передової практики занять оздоровчої гімнастики на основі аналізу літератури, матеріалів відеозаписів і комп’ютерних програм.
2. Дослідити специфіку впливу популярних видів оздоровчої гімнастики (аеробіки, ритмічної гімнастики, шейпінгу, каланетики) на організм тих, хто займається.

3. Розглянути види гімнастики, їх задачі, засоби.

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА СФЕРИ РЕКРЕАЦІЇ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ

1.1Історичні передумови розвитку форм активного дозвілля людини

У суспільствах Стародавнього світу почали формуватись державно- правові форми організації і регулювання суспільної практики. Почала розвиватись приватна власність, що призвело до економічного і соціального розмежування; з’явилась родова аристократія, прошарок вищих жреців, чиновників, військових; сформувався інститут рабства і найбідніших верств вільного населення. Інтенсивно зростали великі міські поселення, де з’являлась велика кількість нових занять і професій. Діяльності мешканців міст стали притаманні форми духовної активності, її представниками були служителі культу (жреці, служителі храмів), а також професіонали, пов’язані із створенням художньо-естетичних цінностей (оратори, художники, артисти, музиканти, поети). Саме серед аристократичних і заможних міських верств з’являлись нові незвичні для традиційних форм народної практики види дозвілля. З одного боку, у спільнотах Стародавнього світу формувались великі сукупності людей (народи, населення держав): з іншого – остаточно склалось первинне соціальне угрупування – сім’я. У нових умовах зникли прості форми соціальної рівності первісного суспільства. Досить багаточисельні соціальні верстви стали складати раби. Інші, не менші за кількістю верстви залишались вільними, але при цьому були настільки незаможними, що постійно працювали заради виживання. Деякі спільноти городян (ремісники, купці, бюрократія, військові, представники мистецьких професій) не належали до бідняків, але щоденна праця залишалась обов’язковою умовою їх життєдіяльності. Таким чином, можна відзначити, що переважна кількість населення держав Стародавнього світу майже не мала вільного часу або володіла ним у незначному обсязі для рекреації. Що стосується фізичної рекреації, яка пов’язана з біологічною активністю людини і фізичним вихованням як соціальним структурним елементом, то все ж таки її елементи були присутніми у життєдіяльності згаданих вище верств населення. У рабовласницькому суспільстві фізична культура набуває класовий характер. Панівний клас створив, у відповідності з рівнем матеріального життя суспільства і своєї ідеології, необхідні умови для виховання і військово-фізичної підготовки підростаючого покоління свого класу. Створювались спеціальні системи, в яких основна увага приділялась фізичному вихованню. Ці системи були спрямовані на те, щоб зміцнити рабовласницьку державу, дати військову і фізичну підготовку панівному класу для того, щоб утримувати в покорі величезну кількість рабів. Раби не могли займатися фізичними вправами, а якщо і займались ними, то тільки для того, щоб задовольнити певні потреби рабовласників. Як приклад, можна навести аргументи відомого вченого А. Відеманна [3,16,27], згідно якому при дворі єгипетського фараона Середнього царства (2040–1730 рр. до н.е.) з’являються спеціальні раби, які розважають глядачів ефектною спритністю своїх рухів в танцях, іграх з м’ячем, акробатичних вправах.