Поняття та класифікація джерел екологічного права

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет

імені Ярослава Мудрого

Кафедра екологічного права

Індивідуальна робота

Тема: Поняття та класифікація джерел екологічного права

Виконав:    

Студент 4 курсу 13 групи

Інституту прокуратури та кримінальної юстиції    

Панчулов Олександр Олегович

Перевірив:

доцент кафедри екологічного права
Шеховцов Володимир Володимирович

Харків – 2018

ВСТУП

Дослідження джерел будь-якої галузі права має неоціненне значення, оскільки дозволяє шляхом аналізу відповідного акту визначити предмет правового регулювання, тобто сукупність відповідних суспільних відносин, правовий режим регулювання, коло основних учасників цих відносин та інше. Загалом, право як регулятор суспільних відносин має об’єктивне, зовнішнє вираження в різних джерелах, таких як правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт. В Україні провідну роль відіграє нормативно-правовий акт. З урахуванням цього під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природного середовища і суспільства.

Наявність відповідних джерел права, тобто нормативно-правових актів, що регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної самостійної галузі права. В Україні, як відомо, прийнята і діє велика кількість таких актів, які регулюють суспільні екологічні відносини і в своїй сукупності складають екологічне право як самостійну галузь вітчизняного права.

Важливою передумовою формування та становлення екологічного права як самостійної галузі  права з точки зору загальної теорії права є наявність широкого і кодифікованого екологічного законодавства, системи його джерел.

Поняття та класифікація джерел екологічного права

Складність  вивчення поняття «джерела екологічного права» зумовлюється не тільки значною розпорошеністю загальних уявлень про право та його джерела, а й особливостями об’єкта еколого-правового регулювання.

Дефініція конструкції «джерела екологічного права» відіграє вагому роль у розумінні самого екологічного права, його інститутів, зв’язків з іншими правовими галузями.

На значення розуміння джерел права вказує й те, що різноманітні інтерпретації права зазвичай будуються через посилання на його джерела. Це має місце, як правило, в доктрині природного права, за якої головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця, і права позитивного, що розглядається як сукупність норм, які приймаються державою.    

З огляду на  історичні ученням про право його джерелом є людська свідомість, переконання, що вказують на зміст і обов’язковість права, а раціоналістичне вчення про право наголошує на тому, що останнє формується під впливом боротьби інтересів.    

Представники соціологічної теорії права джерелом закону вважають суспільну групу, а правові норми, на їх думку, віддзеркалюють спосіб, у який ця група вважає за необхідне впорядкувати суспільні відносини. Р. Ієрінг, розмірковуючи про трактування права в об’єктивному й суб’єктивному сенсі, підкреслював, що в першому випадку під ним розуміється «сукупність правових положень, що захищаються державою, законний порядок життя», а в другому – «прояв абстрактних правомочностей конкретної особи».           

Прихильники інтегральної й комунікативної позицій, вироблених іншими науковими теоріями, намагаються об’єднати, синтезувати їх і стверджують, що значущими моментами, що дозволяють зрозуміти природу права, є насамперед правова ідея – теорія природного права, норма права – нормативістська (позитивістська) теорія права і правовідносини – теорія соціологічна. Такий же підхід превалює і в інших теоретичних обґрунтуваннях розуміння права, в його дефініціях. Можна констатувати, що існує досить багато підходів до трактування джерел права. З огляду на формулювання загального терміна «джерело», (як те, з чого щось береться, походить або виникає, основа, сила), джерела права тлумачаться зазвичай як чинники, що творять право.