Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

Хомутовська Тетяна Леонідівна,

2 курс, 3 група,

юридичний факультет,

Національний університет біоресурсів і природокористування України (м. Київ, Україна)

Керівник:

Ковальова Світлана Сергіївна

Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

У сучасній науковій літературі активно обговорюється можливість впровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб за вчинення злочинів в їх інтересах. Ця проблема тісно пов’язана з переходом України від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання, внаслідок чого виникла велика кількість юридичних осіб, за допомогою яких вчиняються злочини в сфері господарювання.

Кримінально-правова відповідальність є однією з різновидів більш широкого поняття юридичної відповідальності.

Кримінально-правова відповідальність - це передбачені кримінальним законом, несприятливі правові наслідки для особи, яка вчинила злочин, які полягають у застосуванні до винного державного примусу у формі покарання.

У судовій практиці України суб'єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. За діяння, вчинені від імені юридичних осіб, у випадку, якщо у них міститься склад злочину, відповідальність несуть фізичні особи, винні у вчиненні злочину.

Традиційна концепція відповідальності юридичних осіб, якої сьогодні дотримується Україна, передбачає тільки цивільну відповідальність останніх в разі виникнення зобов’язань (ст. 96 ЦК України). В багатьох країнах, тим часом, юридичні особи можуть нести і адміністративну, і кримінальну відповідальність.

У світовій практиці склалося кілька підходів або моделей правового регулювання інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб. Перший підхід полягає у тому, що юридична особа розглядається як самостійний суб’єкт злочину, тобто організації можуть нести кримінальну відповідальність як поряд з фізичними особами, так і самостійно. Такий підхід було використано в юридичних системах США, Великої Британії, Австралії, Нідерландів, Франції, Португалії і ряду інших країн.

Другий підхід до встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб полягає у тому, що він більшою мірою відповідає кримінально-правовій доктрині винної відповідальності особи за вчинений злочин та ґрунтується на визнанні фізичної особи єдиним можливим суб’єктом злочину. З урахуванням того, що юридична особа не розглядається як суб’єкт злочину, як правило, несприятливі кримінально-правові наслідки її участі у злочині відносяться не до інституту кримінально-правового покарання (яке несе тільки фізична особа), а до інших заходів кримінально-правового впливу. Такий підхід притаманний законодавству Австрії, Албанії, Туреччини, Швейцарії та ін..

Третій підхід передбачає адміністративну або, як іноді її називають деякі вчені, «квазікримінальну» відповідальність юридичних осіб за причетність до злочину. При призначенні покарання враховується вид злочину, до якого причетна юридична особа, тяжкість наслідків, характер і ступінь причетності юридичної особи до злочину, вжиті заходи нейтралізації негативних наслідків, наявність попередніх судимостей, репутація і ряд інших. Такий підхід є характерним для країн, які мають помірковану позицію щодо засобів впливу на юридичних осіб. До таких країн належать, зокрема, Німеччина, Італія, Швеція та деякі інші.

Для вітчизняної правової системи досить суперечливим стало доповнення чинного Кримінального кодексу України  розділом XIV «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб»  відповідно до Закону № 314-VII від 23.05.2013 р. з урахуванням змін, унесених Законом № 1207-VII від 15.04.2014 р. Адже запропоновані проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження заходів кримінально-правового характеру стосовно юридичних осіб» № 2032 від 17 січня 2013 року зміни не мають вказівки на те, що суб’єктом злочину може визнаватися юридична особа, адже ці зміни не стосуються ст. 18 КК України, де визначено, що суб’єктом злочину може бути лише фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно КК України може наставати кримінальна відповідальність [1]. Це означає, що суб’єктом злочину за загальним правилом залишається фізична особа як біологічна істота.