Шпаргалка по "Международному праву"

1. Поняття і сутність міжнародного права. Функції мп. Об’єкт предмет суб’єкти мп.

Міжнародне право - це система юридичних принципів та норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають в результаті угод між державами та іншими суб'єктами міжнародного співтовариства, що регулюють відносини між ними з метою мирного співіснування, встановлення справделивосты та сприяння розвиткові.

Характерною рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої правової системи зі своїми галузями та інститутами.

Функції міжнародного публічного права  - це основні напрями впливу міжнародного права на соціальне середовище.

Поділяються на 2 групи: соціально-політичні і юридичні.

Соціально-політичні направлені на зміцнення існуючої системи міжнародних відносин. Наприклад функція підтримання міжнародних відносин, відповідного стабільного порядку. Функція інтернаціоналізації. Інформаційно-виховна функція.

Юридичні функції полягають в правовому регулюванні міжнародних відносин. Координаційна, регулятивна, забезпечувальна, охоронна функція.

Особливість міжнародного права зумовлена особливостями предмету, методу, об'єктів та суб'єктів, способом нормотворення та забезпечення виконання зобов'язань.

Предметом регулювання міжнародного права є економічні, політичні та інші відносини між державами та з іншими суб'єктами міжнародного права, тобто відносини, які виходять за межі внутрішньої компетенції кожної конкретної держави.

Метод регулювання є в основному імперативним методом, що зумовлено суб'єктним складом міжнародного права.

Об'єкти - різноманітні предметні і не предметні блага, які стосуються території, дії або утримання від дії.

Суб'єкти міжнародного права - держави, нації та народи, що борються за свободу, незалежність та створення державності, міжнародні міжурядові організаціі, державоподібні утворення.

1. Глобальні проблеми сучасності і міжнародне право

Сучасне міжнародне право можна охарактеризувати рядом позитивних рис.

По-перше, міжнародне право має за мету обмежити право держави на ведення війни і перетворити координацію дій суверенних держав на систем співробітництва та досягнення спільної вигоди.

По-друге, відбувся перехід від співіснування держав до співробітництва між ними — з метою не лише досягнення міжнародного миру та безпеки, а й сприяння здійсненню соціальних та політичних ідей, що виражається в поширенні міжнародних всесвітніх і регіональних організацій.

По-третє, підвищення правового статусу окремого індивіда в міжнародному праві, що проявляється у створенні міжнародно-правового механізму захисту прав людини.

По-четверте, удосконалено механізм реалізації норм міжнародного права як на інтернаціональному, так і на національному рівні, з’являються зобов’язання, на участь у забезпеченні дотримання яких мають право всі держави. По-п’яте, в міжнародному праві затверджено принцип демократії, згідно з яким лише держава, що відповідає загальноприйнятим стандартам демократії, може бути повноправним членом міжнародного співтовариства.

Для сучасного міжнародного права залишаються незмінними основні принципи, серед яких принцип непорушності кордонів, недоторканності державної території, невтручання у внутрішні справи та ін. Ці принципи вважаються основою міжнародного права. Саме вважаються. Але з мовчазної згоди чи навіть схвалення світового співтовариства вони все частіше ігноруються.

У 1982 р. між Великобританією й Аргентиною виник збройний конфлікт через Мальвінські (Фолклендські) острови.

Зрештою, треба згадати про збройні втручання в справи інших держав. Звичайно, діяльність миротворчих сил, що вводяться на прохання зацікавлених держав або на підставі рішень Ради Безпеки для підтримання миру чи для примусу до миру, не викликає заперечень. Не викликає заперечень діяльність збройних сил, наприклад, для відновлення державності й суверенітету Кувейту. Але варварські бомбардування мирних об'єктів Югославії, що були санкціоновані НАТО, викликали осуд значної частини світового співтовариства.