Міжнародне податкове право: поняття, джерела та принципи

ЛЕКЦІЯ 2

ТЕМА: «Міжнародне податкове право: поняття, джерела та принципи»

1. Міжнародна податкова конкуренція як ключова проблема міждержавних відносин
2. Концепції міжнародного податкового права
3. Джерела міжнародного податкового права
4. Принципи міжнародного податкового права
5. Оподаткування за принципом резидентства і за джерелом утворення доходів

1. Міжнародна податкова конкуренція – це суперництво держав із застосуванням інструментів оподаткування за мобільні фактори виробництва і мобільну податкову базу, зумовлене неузгодженістю дій держав при встановленні податків та існуванням взаємозалежності податкових систем в умовах міжнародної мобільності факторів виробництва.

Основними передумовами виникнення міжнародної податкової конкуренції є два фактори: 1) неузгоджене встановлення податків; 2) міжнародна мобільність факторів виробництва.

Неузгоджене встановлення податків є проявом фіскального суверенітету держав, адже питання, пов’язані зі встановленням, зміною чи припиненням податкових платежів знаходяться у виключній компетенції держави. Останнє положення не піддається сумніву ще з часів Ж. Бодена, який, надаючи перелік основних суверенних прав, включав до їх складу право стягнення податків і мит. Некооперативна поведінка держав при встановленні податків призводить до виникнення відмінностей між країнами у рівні податкового навантаження та до надмірного навантаження у платників податків, які займаються транскордонною діяльністю. Наприклад, найчастіше в практиці правового регулювання податкових правовідносин використання принципів оподаткування за суб’єктом цих відносин та за їх об’єктом призводить до подвійного оподаткування – якщо дохід оподатковується і у тієї особи, до якої він відноситься, і на тій території, де він сформувався.

Міжнародна мобільність факторів виробництва є наслідком поглиблення світових глобалізаційних процесів. Закритість національних економік обмежувала можливість вільного руху факторів виробництва – капіталу і робочої сили – між країнами. Проте глобалізація світової економіки призвела до зростання відкритості національних економік та сприяла лібералізації міжнародного руху факторів виробництва. Власники останніх отримували змогу обирати найсприятливіше для їх використання середовище, де податкове навантаження є найменшим. Наприклад, у травні 2015 р. Європейська Комісія ініціювала перевірку компанії МакДональдс, коли виявилось, що вона сплатила лише 16 млн євро податків з роялті у розмірі 3,7 млрд за період 2009-2013 рр. Її звинуватили у цілеспрямованому направленні потоків відповідних доходів через дочірню компанію в Люксембурзі з відокремленим підрозділом в Швейцарії для отримання доступу до сприятливого податкового режиму в оподаткуванні прибутків від інтелектуальної власності [^[1]].

У правовому вимірі вирішити проблему міжнародної податкової конкуренції як конкуренції податкових юрисдикцій держав повністю неможливо a priori. Адже доки існує державний суверенітет, доти існуватиме і проблема узгодження інтересів держав у сфері оподаткування.

Для сучасного рівня розвитку міжнародної податкової конкуренції характерними є наступні тенденції:

1) зниження рівня податкових ставок;

2) надання різних пільгових режимів і “податкових канікул” окремим категоріям платників податків (в т.ч. іноземним компаніям);

3) надання податкових пільг щодо прикордонної роздрібної торгівлі;

4) прагнення держав, з одного боку, розмежувати свої податкові юрисдикції шляхом укладення міжнародних податкових договорів, а з іншого – зблизити підходи до регулювання сфери оподаткування в рамках інтеграційних об’єднань з метою полегшення транскордонного руху товарів, капіталів, робочої сили.

Міжнародна податкова конкуренція не завжди є негативним явищем, оскільки змушує держави, наприклад, постійно оптимізувати діючу систему оподаткування, балансуючи між потребами бюджету та інтересами платників податків в цілях збереження конкурентоспроможності національної економіки. Проте існує і недобросовісна міжнародна податкова конкуренція. Прикладом останньої може слугувати використання оподаткування як засобу для цілеспрямованої діяльності щодо отримання конкурентних переваг над іншими країнами, що має місце в т.зв. “офшорних юрисдикціях”.