Індивідуальна робота з «Міжнародне економічне право»

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічних університет імені Вадима Гетьмана»

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Індивідуальна робота з дисципліни «Міжнародне економічне право»

Студентки 10 групи  4 курсу  

денної форми навчання

      Колос Марини Олегівни

                                                                                                           Перевірила:

Потапова Олена Вячеславівна

Київ 2018

1. Проаналізуйте наукову статтю у фахових виданнях щодо міжнародного економічного співробітництва.

У Декларації про принцип міжнародного права 1970 року, про яку йде мова в даній статті, вказується, що міжнародне економічне співробітництво – це добровільна скоординована діяльність двох або більше держав, що відбувається в рамках певного правового режиму і слугує спеціальною ціллю. Дана категорія означає співробітництво держав з метою розвитку та покращення соціального добробуту світового співтовариства.

У статті робиться наголос на те, що співробітництво необхідно відмежовувати від взаємозалежності і солідарності. Взаємозалежність не передбачає юридичних зобов’язань держав діяти певним чином, а скоріше відображає фактичний стан взаємної залежності між ними. Автор статті вказує хоча, що зростання взаємозалежності призводить в свою чергу до пожвавлення міжнародного економічного співробітництва. Солідарність же означає зобов’язання кожної окремої держави враховувати у своїй політиці інтереси інших держав та інших суб’єктів міжнародних відносин, або ж спільні інтереси міжнародного співтовариства в цілому. Дана категорія є ширшою і передбачає інтенсифікацію співробітництва заради розвитку.

Аналізуючи цілі економічного співробітництва, автор вказує на 2 можливих варіанти: коли співробітництво слугує інтересам всіх залучених держав, або є корисним лише для певної окремої групи держав. Прикладом першої групи може бути Міжнародний телекомунікаційний союз, Всесвітній поштовий союз, Міжнародна організація охорони здоров’я, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. До другої групи автор відносить Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, метою діяльності якого є сприяння економічного розвитку лише країн, що розвиваються.

Визнання міжнародно-правового зобов’язання співпрацювати впливатиме на розвиток міжнародного права у трьох різних напрямах. По-перше, якщо брати до уваги те, що міждержавне співробітництво має слугувати досягненню спільних цілей, визнання міжнародного економічного співробітництва як основи спільних дій перетворить міжнародне право з сукупності норм, націлених на збереження стану існуючих міжнародних відносин, в режим, орієнтований на виконання певної місії. По-друге, такі зміни можуть суттєво вплинути на права та обов’язки держав. Розвиток, благополуччя, а також ефективне і відповідальне користування міжнародними територіями і ресурсами стане спільним завданням для всіх держав. І, нарешті, визнання такого зобов’язання змінить статус суб’єктів міжнародного права. Воно сприятиме зростанню значення міжнародних організацій.

Існування між державами зобов’язання співпрацювати є спірним питанням, яке можна обгрунтувати за допомогою двох векторів. Перший з них – це підхід позитивістів, які вважають, що правова основа зобов’язання держав співпрацювати задля розвитку вбачається ще у самій Декларації про принципи міжнародного права 1970 року. Вони також спираються на положення статутів Ліги Арабських Держав, Організації Американських Держав, Африканського Союзу, Заключного акту Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), а також різноманітні резолюції і декларації Генеральної Асамблеї ООН, наприклад, Декларації про заснування нового міжнародного економічного порядку і відповідної програми дій. Представники другого підходу вважають, що міжнародно-правове зобов’язання співпрацювати не може базуватися на різноманітних резолюціях Генеральної Асамблеї, оскільки ООН не наділена законодавчою функцією. Вони обґрунтовують існування міжнародного зобов’язання співпрацювати задля розвитку на основі керівних принципів міжнародного права. Французький юрист міжнародник М. Віралі, зокрема, наполягає на тому, що зобов’язання співпрацювати може базуватися на принципі суверенітету, коли дефіцит розвитку країн, що розвиваються, розглядається як часткова відсутність суверенітету, що має бути компенсована через економічне співробітництво.