Особливості побудови системи речових прав у цивільному праві України, Франції та Німеччини: порівняльно-правовий аналіз

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Індивідуальна робота на тему:

“Особливості побудови системи речових прав у цивільному праві України, Франції та Німеччини: порівняльно-правовий аналіз”

Виконала:

Перевірила: Сімсон Ольга Едуардівна

Харків – 2021

Зміст

Вступ        - 3 -

Розділ 1. Система речових прав у цивільному законодавстві

України        - 5 -

Розділ 2. Система речових прав у цивільному законодавстві

Франції        - 9 -

Розділ 3. Система речових прав у цивільному законодавстві

Німеччини        - 13 -

Висновки        - 18 -

Список використаних джерел        - 21 -

Вступ

Актуальність обраної мною теми полягає в сучасних умовах інтеграції українського законодавства із законодавством провідних європейських країн. У згаданому контексті особливого значення набуває досвід законодавчого регулювання речових правовідносин у тих країнах Європейського Союзу, де він на практиці довів спроможність найбільш вигідного використання об’єктів речових прав. Одними з таких країн є Франція та Німеччина (ФРН).

 Необхідно зазначити, що крім наукового інтересу, для цивільного права Ураїни неоціненну роль відіграє яскравий приклад ефективного правового регулювання речових прав у французькому та німецькому законодавстві. Дослідження такого регулювання полягає в поетапному розкритті закладених законодавством підходів до речових прав, що дає можливість звернути увагу на речові права з іншого боку і, таким чином віднайти певні переваги задля подальшого перейняття корисного досвіду.

Необхідність проведення порівняльно-правового аналізу зумовлена також тим, що пряме визначення поняття речового права в цивільному законодавстві України відсутнє. Даний факт розглядається вітчизняними науковцями, як суттєвий недолік, адже така важлива правова категорія, на їхню думку, повинна мати не лише теоретичне, а й законодавче закріплення. Підгалузь речового права, починаючи з часів римського права складається з двох інститутів – права власності та прав на чужі речі. Найбільш значущими спільними ознаками вважаються абсолютність і безпосередність права особи на річ.  Проте, незважаючи на давність виникнення зазначеної підгалузі права, на сучасному етапі розвитку українського законодавства все ще існує ряд недоліків, які створюють значні перешкоди у формуванні та виділенні норм речового права в окрему підгалузь цивільного права України:

1. Достатньо вільне використання принципу встановлення речових прав законом.
2. Проблема права володіння, яке не може визнаватися речовим правом на чужу річ.
3. Невизначеність окремих видів особистих сервітутів.
4. Розбіжності між нормами Цивільного та Земельного кодексів України стосовно видів земельних сервітутів.
5. Відсутність системного підходу, оскільки немає фундаментальних категорій, що об’єднували б окремі види речових прав у єдине ціле.

Крім усього зазначеного вище, сучасне цивільне законодавство України регламентує права на чужі речі досить неповно і часом навіть суперечливо, оскільки містить норми, що не відповідають загальноприйнятому підходу в регулюванні абсолютних майнових відносин із безпосередньою належністю речей конкретним особам.

Звертаючи увагу на всі перелічені обставини, вважаю за доцільне провести порівняльно-правове дослідження європейської цивільно-правової доктрини з українським законодавством задля з’ясування можливості і необхідності запозичення відповідних моделей, представлених у законодавствах Франції та Німеччини.