Конфіденційна інформація про фізичну особу

Конфіденційна інформація про фізичну особу

Питання конфіденційної інформації в наш час є важливим, а також складним.  Фізичні та юридичні особи різними способами та методами стараються захистити конфіденційну інформацію про них. Але, часто це не вдається повністю, або інколи не вдається.

 Сучасні технології, мережа інтернет, а також інші засоби передавання, збереження та обробки інформації можуть допускати прогалини в захисті конфіденційної інформації. Швидкий розвиток інформаційних технологій у сфері доступу, обробки даних, поширення відомостей та інші фактори ускладнюють умови зберігання інформації про фізичних та юридичних  осіб, а, отже, розширюють можливості несанкціонованого розповсюдження відомостей приватного характеру. Також органи влади, правоохорнонні органи, інколи нехтують правом особи на конфіденційну інформацію. [1, 1]

Конфіденційна інформація – це інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.  До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Для того, щоб вважати інформацію конфіденційною, потрібно  бажання фізичної чи юридичної особи зробити конкретну інформацію про неї, про стан її здоров’я, чи інформацію, якою вона володіє, конфіденційною.

Конфіденційна інформація поряд з службовою та таємною належить до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п.2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» «конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом».[3]

Конституційний Суд України встановив, що збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в особисте і сімейне життя і допускається винятково у випадках, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини.

20січня 2012 року Конституційний Суд  України оприлюднив рішення за результатами розгляду подання Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України.

Також КС визначив, яка інформація є конфіденційною. Це інформація про особисте і сімейне життя людини, тобто «будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, відносини тощо, пов'язані з людиною і членами її родини, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення людиною, яка обіймаю посаду, пов'язану з виконанням функцій держави чи органу місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень». Однак, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.[5]

Згідно із ст. 8 Конституції України, передбачаються також випадки, коли втручання в особисте і сімейне життя людини (у тому числі особи, яка обіймає посаду, пов'язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, і членів її родини) є правомірними. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. [1]

Перейдемо до  проблеми захисту конфіденціїної інформації про особу в мережі, що в наш час є поширеною. Найпоширеніший серед чбагатьох сучасних інструментів соціальної інженерії – фішинг.