Характеристика положень закону щодо правового регулювання судоустрою та діяльності судів

План

Вступ

7 липня 2010 Верховною Радою України у другому читанні прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Суб’єктом законодавчої ініціативи виступив Президент України В.Ф. Янукович. Законом визначено подальший розвиток та функціонування судової системи України. Реалізація положень цього закону передбачає проведення докорінної реформи судової системи, а саме: заснування нового Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, ліквідацію військових судів, нову процедуру призначення суддів вперше, розширення повноважень ВСЮ та інше. Крім того, законом внесено зміни у ряд нормативно-правових актів, в тому числі у Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс тощо.

Слід звернути увагу, що на сьогоднішні день відсутня єдина експертна точка зору щодо доцільності прийняття такого закону. Так, ряд правників вважають, що закон та зміни, що ним вносяться до інших нормативних актів несумісний з європейськими стандартами правосуддя, захисту та гарантування прав і свобод.

Метою цього реферату є дослідження та аналіз окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та їх подальше порівняння з редакцією норм законів, які були замінені або змінені новим Законом «Про судоустрій і статус суддів», зокрема Закони України «Про судоустрій», «Про статус суддів», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України».

При написанні цього реферату були використано здебільшого порівняльно-правовий метод, з огляду на те, що Закон не є підґрунтям для виникнення нових відносин, а фактично вносить зміни у правове регулювання існуючих відносин. Крім порівняльно-правового методу також було використано методи: конкретно-історичний та системно-структурний.

У процесі характеристики під словом «закон» слід розуміти Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

1. Аналіз структури закону

Закон складається з тринадцяти розділів:

Розділ 1. Засади організації судової влади;

Розділ 2. Суди загальної юрисдикції;

Розділ 3. Професійні судді, народні засідателя та присяжні;

Розділ 4. Порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції;

Розділ 5. Забезпечення належного кваліфікаційного рівня судді;

Розділ 6. Дисциплінарна відповідальність судді;

Розділ 7. Звільнення суду загальної юрисдикції з посади;

Розділ 8. Суддівське самоврядування;

Розділ 9. Забезпечення судді;

Розділ 10. Статус судді у відставці;

Розділ 11. Організаційне забезпечення діяльності судів;

Розділ 12. Прикінцеві положення;

Розділ 13. Перехідні положення.

Порівнявши зміст розділів, можна дійти висновку, що норми Розділів 1, 2, 3 Закону врегульовують питання, що були врегульовані відповідно Розділами 1, 2, 3 Закону України «Про судоустрій», Розділ 8 Закону охоплює питання, що були врегульовані Розділом 4 Закону «Про судоустрій» та Главою 5 Закону «Про статус суддів» , Розділ 11 Закону – Розділ 5 Закону «Про судоустрій», Розділ 7 Закону відповідає Главі 3 Закону «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», Розділ 4 Закону відповідає Главі 2 Закону «Про статус суддів» та Главі 2 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» тощо.