Характеристика еколого-агрохімічних властивостей компостних добрив

Рудник І.М.,

студент 3 курсу, факультет захисту рослин, біотехнологій та екології

Характеристика еколого-агрохімічних властивостей компостних добрив

1. Походження органічного добрива

     Історія компостування, ймовірно, починається з появи перших рослин, залишки

яких трансформувалися мікроорганізмами.Найдавніші згадки про використання перегною в сільському господарстві майже 4500 років тому відображені на глиняних табличках із Аккадської імперії Месопотамської долини. Компости були відомі в давній Греції і давньому Римі.

    Довгий час компостування органічної речовини здійснювалося неконтрольовано,

без врахування особливостей біохімічних та мікробіологічних процесів. Початком наукового дослідження компостування можна вважати період вивчення прийомів зберігання гною, що є опосередкованим компостуванням.

Насамперед, це праці М. Корсакова і В. Билінкіної (1935), в яких представлено ре-

зультати досліджень агрономічних показників, а також дані щодо мікробіоти гною.        

   Автори дійшли висновку, що на якість гною впливає спосіб його зберігання, а втрати     поживних речовин перебувають у прямій залежності від наявності мікроорганізмів. У ході досліджень було показано, що гарячийспосіб зберігання гною (за Крантцом) забезпечує пригнічення розвитку як нітрифікувальних бактерій, так і мікроорганізмів, що викликають бродіння сечовини, і тим самим

зменшує втрати азоту. Цей спосіб полягає у рихлому вкладанні гною на території сховища, шляхом його розтрушування без будьякого ущільнення. Таким шляхом гній вкладається висотою 1 м. Після того як у цьому шарі гною температура зростає до +50–60 °С, гній ущільнюють. На ущільнений шар розміщують нову порцію гною; чекають, коли в ньому зросте температура до +50–60 °С і

знову ущільнюють і т. д. Таким чином формують бурт висотою до 4–5 м . На основі отриманих результатів розроблено методи і терміни зберігання гною, а також визначено показники якості підстилкового гною для обмеження втрат азоту за рахунок зв’язування аміаку вуглецевими сполуками підстилки . Інший шлях для попередження втрат азоту було запропоновано П. Власюком, який передбачав здійснення компостування гною або посліду з торфом (чи іншим вуглецевмісним матеріалом), що дозволяє зменшити втрати азоту на 15–20 %

   Проведені дослідження дозволяють констатувати, що компостування являє собою

динамічний мікробіологічний процес, який відбувається завдяки активності мікроорганізмів різних груп: бактерій, актиноміцетів, грибів, дріжджів та ін. Вивчення популяції бактерій, грибів і актиноміцетів, що беруть

участь у компостуванні, було проведено низкою дослідників. З’ясовано, що домінуючою формою мікроорганізмів є мезофіли. До 90 % їх кількості належить до бацил, різнопігментних бактерій і оліготрофів. На початку компостування переважають аеробні бактерії, у наступних стадіях чисельність бактерій знижується.

       Важливим фактором є температура, оскільки більшість мікроорганізмів гине,   якщо температура піднімається вище +55 °С, але деякі з них витримують високі температури і навіть висушування. Як відомо, мікроорганізми розділяються на групи за температурними діапазонами. Для психрофілів оптимальними температурами є нижчі за +20 °С, для мезофілів — від +20 до +40 °С і термофілів — вище +40 °С .Тому процес компостування зручно розділяти на стадії згідно

з температурним режимом.

Мезофільна стадія

 На початку компостування температура в субстраті перебуває

на рівні показників навколишнього середовища. Мікроорганізми, що домінують у вихідному субстраті, починають швидко розмножуватися, а температура зростає до

+40 °С. За рахунок виділення мікроорганізмами органічних кислот відбувається підкислення середовища

    Термофільна стадія (стадія розпаду)

     За цієї стадії відбувається зростання температури вище +40 °С, що спричиняє   відмирання мезофілів і домінування термофільних мікроорганізмів. При досягненні температури+60–70 °С відбувається зменшення чисельності грибів-деструкторів целюлози і лігніну. Натомість, процес компостування починає здійснюватися бацилярними формами бактерій. Іноді температура всередині бурта (гряди) за рахунок хімічних процесів може сягати +90 °С, при цьому ріст мікроорганізмів