Пародонт

Пародонт - комплекс тканин, що оточують зуб та мають морфологічну і функціональну єдність: цемент кореня зуба, періодонт, ясна, альвеолярна кістка та мають спільні джерела іннервації та кровопостачання. Ясна являють собою слизову оболонку, що покриває альвеолярний відросток верхньої та альвеолярну частину нижньої щелепи і охоплює зуб в пришийковій ділянці, вкриті багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, який складається з наступних шарів: базальний, шипуватий, зернистий, роговий. Періодонтальна зв’язка є рясно васкуляризованою сполучною тканиною, що оточує корінь зуба і з’єднує колагеновими волокнами цемент кореня зуба з альвеолою. Основною функцією є амортизуюча. Цемент кореня зуба є тканиною, що вкриває зовні поверхню кореня. Основою органічного компонетну матриксу цемента є колаген. Розрізняють два типи цементу безклітинний цемент та клітинний цемент.

Функції пародонту: 4

1) Амортизуюча, що обумовлена здатністю сприймати і гасити жувальний тиск за рахунок розтягнення пружних колагенових волокон та передачі тиску на стінки лунки.

2) Трофічна, полягає у живленні інших складових пародонту.

3) Сенсорна,пов’язана з наявністю багаточисленних нервових рецепторів і дає змогу регулювати жувальний тиск.

4) Пластична-відновлення тканин,що були втрачені під час фізіологічних процесів.

5) Бар’єрна-захист організму від інфекції,інтоксикації.

6) Опорно-утримуюча.

Кровопостачання пародонта здійснюється за рахунок гілок верхньої та нижньощелепної артерій (що відходять від зовнішньої сонної артерії). Розрізняють три зони судинної сітки пародонта: ясеневу, альвеолярну, верхівкову. В яснах превалюють капіляри, прекапіляри та дрібні артерії у вигляді клубочків та петель.

Лімфатичні судини супроводжують кровоносні та мають загальні колектори в слизовій оболонці, періодонті, кістці. Лімфатичні судини знаходяться переважно у пухкій сполучній тканині. Лімфа від тканин пародонта та пульпи відводиться переважно в реґіонарні (підборідні, підщелепні) лімфатичні вузли.

Іннервація – другою та третьою гілкою трійчастого нерву. Основна маса його волокон - аферентні, що забезпечують чутливість.

Серед актуальних проблем сучасної стоматології, хвороби пародонта займають значне місце. Пародонтологія в останні роки сформувалась в науковому та організаційному плані в самостійний розділ стоматології. Це пояснюється значним поширенням патології пародонт серед населення . За даними ВООЗ хвороби пародонта вражають половину дитячого населення і майже все доросле населення Земної кулі. Важливо вказати на те, що хвороби пародонта в розвинутій стадії мають несприятливий вплив на весь організм, викликаючи зміни його реактивності внаслідок сенсибілізації мікроорганізмами та їх токсинами. Пародонтальні кишені дуже часто є вогнищем хронічної інфекції, що зумовлює схильність до ревматоїдних, серцево-судинних та інших соматичних захворювань. Внаслідок втрати зубів настають зміни і в системі органів травлення. Разом з цим клінічне протікання та прогноз пародонтологічного захворювання залежить від реактивності організму. Отже, існує прямий зв'язок та взаємозалежність між станом пародонта та організмом хворого в цілому, що пояснює важливе загальномедичне значення захворювань пародонта.

Проблема формування системи спеціалізованої пародонтологічної допомоги в мережі сучасної стоматологічної служби базується на зростанні поширеності захворювань пародонта серед дорослого населення України. Тільки протягом останніх 10-ти років захворюваність населення у 19-34-х років на запальні та запально-дистрофічні ураження пародонту сягнули від 78% до 92%, а у віці 19-26 років спостерігається різкий підйом пародонтологічної захворюваності за рахунок початкових форм ураження пародонту – генералізованих гінгівітів і генералізованого пародонтиту.