Розвиток логіки за часів Відродження

                Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Філософський факультет

                    Реферат на тему:

«Розвиток логіки за часів Відродження»

Виконала

студентка 1 курсу 1 групи

напрямку навчання Політологія

Третьякова Фатіма Тімурівна

Київ – 2017

  Епоха Відродження або Ренесанс – це епоха в історії культури Європи, що прийшла на зміну культурі Середніх віків і передує культурі нового часу. Хронологічні рамки епохи – початок XIV-остання чверть XVI століть і в деяких випадках – перші десятиліття XVII століття (наприклад, в Англії і, особливо, в Іспанії). Відмінна риса епохи Відродження – світський характер культури і її антропоцентризм (тобто інтерес, в першу чергу, до людини та її діяльності).

  Відродження стало найбільш прогресивним переворотом з усіх пережитих до того часу людством, епохою, яка «мала потребу в титанах і яка породила титанів за силою думки, пристрасті і характеру, за багатосторонністю і вченістю». Саме тоді відбувається посилення емпіричних тенденцій в логіці і методології наукового знання. Йде бурхливий розвиток науки, здійснюються великі географічні відкриття, наука поєднується з практикою. Все більшу роль в інших науках починає грати математика.

  Деякі науковці вважають, що для логіки як науки цей період був охарактеризований як деградаційний або застій.  У добу Відродження  втратили свої позиції не тільки авторитет Біблії та Церкви, але й авторитет Аристотеля, з іменем та філософією якого було так щільно пов’язане Середньовіччя. Мала місце  і критика схоластичної логіки. Але не можна погодитися із цим твердженням повністю, ніби критика схоластики мислителями епохи Відродження «...не вносить ще нового змісту в логіку, вона лише розхитує її стару споруду», навіть за умови, що це стосується лише XV і XVI ст. Адже відомо, що мислителі цієї епохи зробили певний внесок у розвиток логічної науки.

  Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.

 Так, французький філософ й письменник Мітель де Монтень (1533 - 1592) називав Аристотеля «царем догматиків і схоластів», оцінюючи його вчення як неспроможне. Італійський філософ Бернандіно Телезіо (1509 - 1588) писав, що Аристотелеве вчення є лише прикриттям незнання мудрими термінами. Головний недолік Аристотелевого методу він вбачав у тому, що Аристотель замість точного спостереження явищ природи прагнув «командувати досвідом», нав’язуючи свої упереджені поняття.
 Критика схоластизованої Аристотелевої логіки фактично була критикою непродуктивної демонстративно-аподиктичної техніки мислення, яка ігнорувала чуттєвий досвід, а в кінцевому підсумку – й об’єктивну реальність. Дедуктивно-схоластична логіка Аристотеля сприймалась в епоху Відродження як логіка «штучного мислення», їй протиставлялась логіка «природного мислення», яка була покликана вивчати природу шляхом спостереження та експерименту.  Наприклад великі натуралісти епохи Відродження ставилися до традиційної логіки зі скепсисом.

 Леонардо да Вінчі називав учення про силогістику «дивацтвом».  Він відроджує античну ідею індукції і індуктивного методу, виступає з різкою критикою силогізму. Леонардо да Вінчі став першим теоретиком експериментального природознавства, при цьому з розумівши, що тільки досвід і практика не можуть відкрити істину. Для отримання істинного знання необхідний нерозривний союз з теорією, наукою.

"Закохані в практику без науки, - підкреслював мислитель, - немов керманич, ступаючий на корабель без керма або компаса; він ніколи не впевнений, куди пливе ... Наука - полководець, і практика - солдати ". На думку Леонардо да Вінчі, осмислити і узагальнити знання можна тільки за допомогою математики.