Контрольная работа по "Философии"

Томченко Олександр КБІКС-21-1 звіт завдання до ПЗ №2

Відповіді на запитання:

1) В чому полягає космоцентризм античної філософії?

Протягом 6-5 століть до нашої ери в Греції відбувався бурхливий розквіт культури й філософії. За цей період були створені нове неміфологічне мислення, нова картина світу, центральним елементом якої стало вчення про космос. Космос охоплює Землю, людину, небесні світила й сам небесний звід. Він замкнутий, має сферичну форму й у ньому відбувається постійний круговорот – все виникає, тече й змінюється.

Для ранніх натурфілософів характерна особливого роду стихійна діалектика мислення. Вони розглядають космос як ціле, яке безупинно змінюється, у якому незмінна першооснова з’являється в різних формах. Особливо яскраво представлена діалектика в Геракліта, відповідно до якого все суще треба мислити як рухливу єдність і боротьбу протилежностей.

2) Що таке атом у Демокріта та якими властивостями він наділений?

Традиційне для античних часів уявлення про початок світу Демокріта не влаштовувало. Він вважав, що весь навколишній світ складається з найдрібніших частинок, які не можна помітити за допомогою органів чуття. Ці частки – межа світу, далі вони не діляться, тому він і назвав їх атомами. Така теорія дозволила Демокриту дати пояснення різноманітності навколишнього світу. Відсутність атомів – це порожнеча. У просторі атоми рухаються хаотично, можуть з'єднуватися і роз'єднуватися, і тоді ми спостерігаємо створення чи руйнація предметів. Атоми були вічними, незмінними та неподільними.

2) Як називався метод Сократа та у чому він полягає?

Відкритий Сократом діалектичний метод спирається на три складові: іронію, майєвтику та індукцію. Суть іронії полягає у тому, що Сократ розмовляв з афінянами, в процесі чого ставив їм запитання, які примушували співбесідника замислюватися, сумніватися у вираженій ним раніше думці, а найбільш самокритичні починали розчаровуватися у своїй колишній самовпевненості. Тут і починається філософія. Іронія — очищає від самовпевненості на шляху досягнення людиною істини у всій її повноті і глибині. Тому Сократ і висунув принцип «Я знаю, що нічого не знаю».