Александрійська бібліотека та її роль в освіті та науці

Александрійська бібліотека є найбільшим архівом документів стародавнього світу в історії людства. У його фонді зібрані найцінніші праці багатьох відомих мислителів античності – Загалом у бібліотеці зберігається понад півмільйона документів. Вважається, що всі вони були знищені пожежею близько 2000 років тому.

Антична Олександрійська бібліотека була творінням перших Птолемеїв - грецької династії, що правила аж до 30-го року до н. е., коли війська Октавіана перемогли об’єднану армію Антонія і Клеопатри. За Птолемеїв Александрія перетворилась на величне та впливове місто. «Довгий час місто було торговим і культурним центром тодішнього світу»,— повідомляється в праці «Атлас елліністичного світу» (англ.). У період найбільшого розквіту кількість населення в Александрії сягнула близько 600 тисяч осіб.

Проте найбільшою гордістю міста була книгозбірня, яку заснували на початку III століття до н. е. Правителі з династії Птолемеїв не шкодували коштів для її підтримки. Поряд з Мусейоном, або Храмом муз, бібліотека стала осередком освіти і наукових відкриттів в епоху еллінізму. Це був величезний ансамбль: університет з навчальними залами і житловими приміщеннями, обсерваторія, ботанічний сад, зоопарк і Олександрійська бібліотека. Бібліотеку спочатку мислили як область володарів Єгипту, вона могла стати недоступним сховищем інтелектуальних скарбів свого часу, але перетворилася на культурний центр стародавнього світу. Мусейон фінансувався на спеціальні кошти з скарбниці. У фонді бібліотеки ретельно збирали цінні рукописи, залучали вчених академії, які переписували, вивчали, систематизували та зберігали їх.

Вважають, що ця стародавня книгозбірня налічувала 700 000 папірусних сувоїв. Для порівняння: у XIV сторіччі н. е. Сарбоннській бібліотеці в Парижі належало всього 1700 рукописів — найбільша в той час колекція пам’яток писемності. Єгипетські правителі були настільки завзятими бібліофілами, що заради поповнення Александрійської бібліотеки наказали своїм воїнам обшукувати кожен корабель, який заходив у міський порт,— чи, бува, не відшукають вони хоча б кілька сувоїв. Якщо знаходили, то оригінали рукописів залишались у книгозбірні, а власникам повертали копії. Згідно з певними джерелами, Птолемей III, пообіцявши високу грошову заставу, позичив в Афін оригінали безцінних творів грецьких класиків. За його словами, він хотів зробити копії для своєї бібліотеки. Натомість цей правитель залишив собі оригінали, відмовився платити заставу, а афінянам віддав копії.

Отже, за задумом Олександрійська бібліотека створювалася як приватна. Скоріш за все, вона могла б вважатися тільки великим книгосховищем, а основною її функцією було зберігання документів, але вже те, що вона створювалася в освітньому комплексі разом з університетом та його навчальними лабораторіями, свідчить, що бібліотека в Давньому світі мала освітню функцію.

Олександрійська бібліотека мала великий штат працівників. За традицією очолював бібліотеку визнаний філософ, поет або вчений, який відповідав за придбання книг і обов’язками котрого було виховання царського спадкоємця. Він же — керівник Олександрійського Мусейона. Першим керівником бібліотеки був Зенодот Ефеський (раніше 234 р. до н. е.), після нього — Ератосфен Кіренський (з 236 по 195 рр. до н. е.), Аристофан Візантійський (приблизно до 185-180 р. до н. е.), Аристарх Самофракійский (пізніше 146 рр. до н. е.). У бібліотеці працювали й інші видатні вчені епохи еллінізму, зокрема Евклід. Багато вчених прагнули отримати і поєднувати роботу в бібліотеці з власною науковою діяльністю. Посаду керівника Олександрійської бібліотеки обіймали такі видатні вчені, як Каллімах, Ератосфен, Аполлоній Родоський, Клавдій Птолемей, Гепатія Олександрійська. Пізніше бібліотеки світу наслідували цей досвід — у них працювало багато