Социология мысли

У даній науковій роботі видатні українськи соціологи - ЕВГЕНИЙ ГОЛОВАХА та  НАТАЛИЯ ПАНИНА проаналізували пострадянську деінституціоналізацію та становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві від часів проголошення незелажності України до 2001 р. – часів написання даної роботи.

Проаналізувавши дану роботу, я зміг простежити тенденції та настрої серед українського суспільства на початку першого десятиліття незалежності та зрозуміти як функціонували та співіснували соціальні інститути того часу.

Україна як і решта країн Східної Європи, які в кінці 80-х рр. на початку 90-х рр. після занепаду комуністичної системи почала свій шлях до демократизації та лібералізації. Автори цієї роботи вважали,  що головною перепоную якісного та відносно швидкого переходу нашої держави від решти країн Східної Європи до нових соціальних інститутів стало те, що наша держава була не тільки посткомуністичною, а перш за все пострадянською, що значно відрізняло нас від колишніх країн соц.табору. Я повністю погоджуюся з цією позицію, тому що це можна простежити на ранніх та подальших етапах становлення українського суспільства та «прискорену»  деінституціоналізацію в умовах припинення існування СРСР та її ідеології, падінням «залізного занавісу» та впровадження доволі швидкими темпами західних цінностей в тогочасне українське суспільство, яке стало наслідком формування нових соціальних інститутів та заміною старих.

Варто зазначити, що формування нових соціальних інститутів не було таким раптовим після здобуття незалежності як це може показатися на перший погляд. ЕВГЕНИЙ Г. та НАТАЛИЯ П. зазначають, що ці (нові соціальні інститути) вже існували раніше тільки були «тіньовими», тобто не були легалізованими, але в той самий час користувалися великою підтримкою серед населення. Згодом відбулася їхня легітимізація і саме тому думка про те, що становлення нових інститутів та пострадянська деінституціоналізація – це спостане явище є хибною.