Гендерна рiвнiсть у полiтицi: теоретичний аспект

УДК       (043.2)                                                                      Яковченко М.А.

Національний авіаційний університет, Київ

ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ У ПОЛІТИЦІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ

АСПЕКТ

Сучасні тенденції розвитку світового політикуму все більше актуалізують питання щодо місця і ролі жінок у політичному процесі. Показником демократизації і цивілізованості суспільства стає гендерна рівність у політиці. Тенденція посилення ролі жінок в політиці аж до обрання їх президентами і прем'єрами нині поступово стає символом сучасності. Просування жінок у владу розглядається в даний час як інструмент стабільного, гуманного і сталого розвитку суспільства, оскільки реальна рівноправність чоловіків і жінок змінює пріоритети державної політики та життя країни в цілому.

Активним впровадженням та дослідженням гендеру в політичному аспекті прийнято вважати другу половину ХХ ст. Однак, варто зазначити, що історія відстоювання жінками свого місця у політичному процесі є значно довшою. Жінки виборювали своє місце в політиці століттями. Проте, на початку ця боротьба мала на меті лише надання жінкам права голосу під час виборів. Сьогодні ж ми ведемо мову про більш складні процеси забезпечення гендерної рівності у політиці, йдеться про безпосередню участь жінок як політичних діячів у прийнятті важливих управлінських рішень.

Слід зазначити, що участь жінок-депутатів в роботі парламентів вкрай важливо не тільки для них самих, але і для суспільства в цілому. Йдеться про відмінності в інтересах. Так, для жінок на перший план виходять питання екології, охорони дітей, охорони здоров'я, соціального захисту населення та ін., що знаходяться на периферії інтересів чоловіків. З цим пов'язаний також пошук ефективних шляхів використання людських ресурсів, оскільки особи обох статей мають різний досвід, знання, інтуїцію.

Незважаючи на те, що поняття гендеру існує вже більше половини століття, вчені так і не дійшли згоди відносно спільного його визначення. Наприклад, деякі дослідники вважають, що поняття «гендер» має біологічне трактування та ототожнюють с поняттям «стать». Інші вчені зазначають, що гендер є поняттям винятково соціокультурним та пояснюють психологічні та соціальні відміності між чоловіками та жінками. Гендер, на відміну від статі, є конструктом владних відносин, оскільки не тільки бінарно диференціює, але також поляризує та ієрархізує маскулінний і фемінний початок. Але політична влада сполучається саме з маскулінними поняттями (сила, воля, панування, управління), в той час як фемінні (почуття, емоції, слабкість, ніжність,покірність) відповідають відсутності влади і підпорядкування.

Актуальність гендерних особливостей політичної участі обумовлена ​​низкою обставин. По-перше, нестабільне постсучасне суспільство вже не було скріплене традиціями, в тому числі й у сфері гендерних відносин, а нові принципи і цінності громадянського активізму мало відповідають авторитарно-патріархальній  політичній культури, в якій провідну функцію виконують традиційні гендерні ролі. По-друге, динаміка політичних процесів в постмодерні супроводжувалосяється втечею від мета-нарративу, спробами перегляду значень традиційних категорій «чоловіче» та «жіноче» і можливість маніпулювання гендерною ідентичністю, що призводить до перегляду гендерних відносин. В епоху глобальної конкуренції можливості досягнення гендерної рівності впливає і на статус держави на міжнародній арені, виступаючи елементом soft-power в процесах геополітичного суперництва.

Гендер виступає найважливішим фактором, що впливає на розвиток політичної свідомості, поведінки і політичної участі, що породжує необхідність в реєстрації гендерних маркерів.  Політологи досліджують гендерну асиметрію політичних структур як федерального, так і регіонального рівня, а також гендерні особливості електоральної поведінки громадян. Фіксуючи специфіку гендерної динаміки від виборів до виборів, вони відзначають, що чоловіків характеризує більш незалежний характер участі в електоральному процесі, в той час як жінки, за традицією, більш конформні. Крім цього, в ситуації, коли результат виборів уже очевидний і заздалегідь вирішений наперед, чоловіки частіше виявляють схильність до абсентеїзму. Жінки демонструють більше лояльності до влади, тоді як чоловіки більш схильні до громадянського активізму. Чоловіки фокусуються на статусних атрибутах публічної взаємодії, жінки ж на психологічних характеристиках, довірі і близькості [3]. Крім того, жінки більш позитивно ставляться до інститутів державної влади, зате менш освідомлені в таких політичних категоріях, як патріотизм, патерналізм, екстремізм і ін. [1]