Власне ім'я в різних вікових групах молоді

Власне ім'я в різних вікових групах молоді

В наш час активно обговорюються питання збереження культури, відродження традицій. Ім'я людини протягом століть у всіх народів вважалося прилеглістю до соціума, культури. Ім'я традиційно розглядалося як нематеріальне богатство, яке має статус самооцінки. Імена любого етносу, являються прилеглістю до мови і культури, в цілому соціальні за своєю природою, як соціальні, суспільні сама мова і культура; вони завжди грали і продовжують роль вагомих етнокультурних символів.

Сучасна людина повинна жити в ситуації самостійного пошуку ідентичності. В якості одного із важливих засобів ідентифікації людини може розглядатися особисте ім'я, яке несе в собі інформацію про національну, сімейну, родову, релігіозну прилеглість людини, і виконує, тим самим, роль соціального знаку особистості. Ім'я також може бути віднесено до вербальних засобів спілкування, по відношенню до якого виражаються міжособистісні відношення. Таким чином ім'я з перших днів життя людини уже включає його в соціум.

Ім'я є тим соціокультурним знаком, який людина отримує при народженні. Як в подольшому вона починає сприймати своє ім'я — проблема до нашого часу імперично не досліджена, не дивлячись на те, що ім'я, за думкою деяких дослідників, повинно відповідати комфорту його носія.

Підхід до вивчення особистого ім'я носить мультидисциплінарний характер: імена досліджуються в мовознавстві, етнографії, історії, психології, теорії комунікації.

Актуальність і недостатній розробленості теоретичного і методичного аспектів даного питання, зумовили вибір теми долідження.

Характерно, що незважаючи на важливість дослідження власного імені, цій проблематиці присвячена незначна кількість наукових робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Хто вивчав....Я потім додам.

Метою нашого дослідження стало на основі аналізу історичної, психологічної та етнографічної літератури розкрити роль власного імені в різних вікових групах молоді.

Щоб розкрити процес пізнання людини, потрібно прослідкувати за особливостями формувалля образа людини.

Чуттєвий образ, який являється першою сходинкою пізнання, формується у процесі побудови зображення. Образ людини, як і любе зображення, представляє собою сукупність елементів, які знаходяться в співвідношенні з ім'ям. В загальном смислі це є співвідношення подібності або схожості.

Досліджуючи історичне значення імені в різних епохах, виявилося,що така тенденція супроводжувалася до першої половини 19 століття.

Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв'язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім'ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.

У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією.

У православних святцях, на відміну від католицьких, на кожен день року припадає, як правило, поминання кількох святих, отже піп мав можливість вибору імені з-поміж кількох. Деякі імена згадувались у святцях неодноразово, іноді понад 10 разів, інші ж були рідкісними, екзотичними. Згадаймо в цьому зв'язку історію наречення героїні повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»: «Ту дівчину звали Нимидорою. Піп був сердитий на ЇЇ неслухняного батька й надавав його дітям таких іменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову, а баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того