Зовнішня культура оратора

ЗОВНІШНЯ КУЛЬТУРА ОРАТОРА

Зовнішня культура оратора, як засіб переконання та важливий елемент промови є необхідною частиною ділового спілкування у багатьох сферах. Комунікація з іншими людьми, ораторські виступи завжди були невід’ємною частиною суспільного життя. Зауважимо, що міміка, жести, вміння правильно поводитися в тій чи іншій ситуації – важливі чинники і виступі оратора, який хоче не просто виголосити промову перед публікою, а отримати прихильність авдиторії. На нашу думку, кожен має розуміти, що недостатньо чітко скласти промову, важливо правильно подати інформацію. І саме зовнішня культура промовця безпосередньо впливає на кінцевий результат.

Мета роботи полягає в дослідженні впливу зовнішньої культури оратора на успішність публічного виступу.

Особливості впливу зовнішньої культури оратора та її стандарти висвітлювали у своїх працях такі українські й зарубіжні науковці, як Т. Б. Гриценко, Н.А. Колотілова, Г.Є. Крейдлін, , Б.С. Найденов, Н.Т. Ніколаєва, Ж.-Ж. Руссо, А. Степанов та інші.

Цікавою для нашого дослідження є думка Н.Колотілової [1], яка зазначає, що на етапі проголошення промови саме невербальні прийоми впливу оратора на аудиторію відіграють надзвичайно важливу роль. Беззаперечним є той факт, що перше враження складається лише по зовнішньому вигляду людини. Те ж саме стосується і публічного виступу. Як тільки оратор заходить в аудиторію, його уже починають оцінювати, а саме зачіску, стиль одягу, вираз обличчя, рухи тощо. Зауважимо, що навіть до того як оратор промовить слово, в слухачів уже склалося перше враження, а ставлення до особи, як до оратора, почне формуватися уже в перші хвилини.

На думку Франсуа де Ларошфуко, у звуці голосу, в очах, в усьому образі промовця укладено не менше красномовства, ніж у словах [6]. Без сумніву, погляд сильно впливає на сприйняття, адже не цікаво слухати оратора, який постійно дивиться у вікно чи спрямовує погляд лише в одну точку. Якщо промовець дивиться на аудиторію, але при тому ніби ‘‘крізь’’ неї абсолютно байдужим поглядом, в нього теж ніяк не вийде зацікавити своїх слухачів, адже важливо підтримувати зоровий контакт. Зауважимо, що потрібно зустрічатися поглядами, але не варто довго затримувати. Погодьтеся, що не дуже комфортно, якщо оратор з-поміж усіх обирає і занадто зосереджується саме на вас.

Ще одним складником зовнішньої культури оратора є жестикуляція, а саме вміння її контролювати. На нашу думку, жестикуляція оживляє промову, надає їй колоритного відтінку. Під час промови доречними є емоційні жести, які демонструють аудиторії прихильність оратора. Цікавим для нашого дослідження є думка Г.Є. Крейдліна, який зазначає, що при застосуванні риторичних жестів, акцент зі слова переноситься на візуальний образ, який це слово породжує; слова повинні бути побачені – у цій тезі криється сутність ораторського прийому використання такого риторичного жесту [2].