Темперамент у біопсихічній структурі особистості

Темперамент у  біопсихічній  структурі особистості

План:

Вступ……………………………………………………………………………….……2

1. РОЗДІЛ І. Поняття, основні  ознаки та різновиди  темпераментів у психології………………………………………………………………….…………...3-9
2. РОЗДІЛ    ІІ. Поняття біопсихічної структури особистості: основні складові…..10-15
3. РОЗДІЛ ІІІ. Вплив складових біопсихічної структури на формування темпераменту особистості…………………………………………………………………………..16-19

Висновки……………………………………………………………………………….20

Список використаних джерел ………………………………………………………21-22

Вступ

  Біопсихічна структура людини виступає сукупністю великої кількості як біологічних складових людини (генетичних, спадкових особливосте й організму), так і соціально-психологічних (психо-поведінкові особливості людини). Однією із найбільш вагомих соціально-психологічних складових у структурі особистості виступає темперамент особистості, адже тип темпераменту людини – визначна складова психічної діяльності людини, на основі  якої відбувається її соціалізація, ставлення до себе та оточуючого світу, побудова взаємовідносин з навколишньою дійсністю.

  Метою даної роботи є розгляди темпераменту особистості як складової її біопсихічної структури, впливу біопсихічних особливостей на формування темпераменту людини.

  Об’єктом дослідження виступає темперамент особистості, його становлення під впливом біопсихічних складових.

 Актуальність роботи полягає у виокремленні темпераменту особи як окремого явища, джерелом формування якого виступає її біопсихічна структура.

 Завданнями роботи виступають:

 Визначення поняття, основних ознак та різновидів темпераменту особистості;

 Передумов формування того чи іншого типу темпераменту особистості;

 Дослідження біопсихічної структури людини, як багатокомпонентного явища, основних його елементів;

 Розгляд темпераменту, як психічної складової людини, яка формується під впливом біопсихічних особливостей.

РОЗДІЛ І

Розглядаючи поняття «темперамент» з психологічної точки зору, слід зазначити дане явище виступає вродженою (біологічно зумовленою) властивістю людської психіки,  яка  виражається у сукупності динамічних проявів психічної діяльності людини. Темперамент – закономірне співвідношення стійких індивідуальних особливостей особистості, що характеризують різні сторони динаміки психічної діяльності та поведінки. Властивості темпераменту - індивідуальний темп і ритм психічних процесів, ступінь стійкості емоцій, експресивність та енергійність рухів, напруженість зусилля та інші особливості, що стосуються всіх сторін психічної діяльності.

Вчення про темперамент започатковане давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом  у 4-5 ст. до н.е., шляхом розробки назви типів конституції (статури) людини, яку надалі стали використовуватися як сучасні назви типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, і меланхолік. Висунута Гіппократом концепція про темперамент знайшла своє продовження римським лікарем Клавдієм Гален у 2 ст. н.е., який наповнив відповідні поняття змістом, який належав вже не до будови тіла,  а власне до темпераменту людини  як властивості  її психологічної складової.

Уперше науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму дослідженні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Ці основи дослідник спостерігав на основі особливостей функціонування кори великих півкуль головного мозку, його умовно-рефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднані утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Даними властивостями виступають: є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.