Культура і психічне здоров’я

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Етнокультурна психологія»

на тему:

Культура і психічне здоров’я

Студент: Вербовська Д. В.

Група 15/419

Викладач: Данилюк І. В.

Київ 2020

ЗМІСТ

1. Вступ……………………………………………………………….……... 3
2. Визначення основних понять………………………………......…….......4
3. Оцінка психічного здоров’я………………..………………………...…..6
4. Поняття норми і не-норми…………………………….……………….....7
5. Універсальне та унікальне в протіканні психічних захворювань у різних культурах…………………………………………………………..8
6. Висновки………………………...……………………………………..... 10
7. Список використаної літератури……………………………….….…....11

1. Вступ

Питання «що є нормою?» часто найактуальнішим є саме в сфері психічного здоров’я. Навіть в рамках однієї культури ця «норма» часто виявляється дуже неконкретною та змінною, а якщо збільшити масштаб дослідження до декількох культур – то вона й взагалі втрачає свої межі. Те, що вважається патологією в Україні, може бути нормальною поведінкою у племені австралійських аборигенів, і навпаки.

Незважаючи на зручність універсальних алгоритмів, протоколів і класифікацій, психіатрична глобалізація часто мимоволі стирає деталі, обумовлені місцем проживання, історичним часом, приналежністю до певної соціальної або етнічної групи. Всі ці «дрібниці», які оцінюються як «незначні», можуть виявитися вельми істотними в процесі прийняття діагностичного рішення та встановлення «нормальності» або «ненормальності» поведінки і стану людини. Саме тому варто досліджувати психічне здоров’я не лише як окреме явище, але й як обумовлений культурним контекстом наслідок впливу середовища, соціуму і т.д.

У цій роботі ми визначимо поняття «культура» та «психічне здоров’я», проаналізуємо головні недоліки методу оцінки психічного здоров’я та торкнемося теми психічних захворювань, їх спільного та відмінного у різних культурах.

1. Визначення основних понять

Поняття культури – складне та багатогранне. Концепція культури і досі не має єдиного визначення. Одне з найбільш популярних описаний поняття було дано А. Марселлом, який визначив культуру як «сукупність поділюваних форм поведінки, отриманих в результаті навчання і переданих з покоління в покоління з метою успішної адаптації до себе і навколишнього світу». Внутрішня репрезентація культури представлена ​​цінностями, віруваннями, характерними рисами сприйняття, епістемології і навіть особливостями біологічного функціонування. Зовнішня культура включає в себе предмети мистецтва, прийняті соціальні ролі, традиції, ритуали і відповідні інститути. Р. Лінтон визначає культуру як «конфігурацію засвоєної поведінки і її результатів, складові елементи якої поділяються і передаються членами даного суспільства». І. В. Данилюк зазначає, що культура – це не те, що є «природа», це створена людиною частина середовища, зокрема знання, вірування, мистецтво, мораль, право, звичаї тощо.

Важливо розуміти, що термін «культура», як він вживається у наукових дослідженнях, не містить у собі жодної оцінки, яка властива повсякденному вживанню цього слова («вона – культурна дівчина», «він – некультурний та невихований»). Термін «культура» відноситься до способу життя будь-якого суспільства в цілому, а не тільки до тих областей, які суспільство вважає вищими або бажаними. Для вченого не може бути некультурних суспільств або навіть некультурних людей. У кожного суспільства є своя культура, якою б примітивною вона не була, і кожна людина культурна в тому сенсі, що бере участь у тій чи іншій культурі.