Дихання при співі

Практична робота №3

Співоче дихання становить основу вокально-хорової техніки, від нього залежать правильні атака звука, дикція, динаміка, інтонування тощо. Розрізняють такі типи співочого дихання: ключичне , грудне , нижньореберне , діафрагмальне . У вокальній педагогіці найдоцільнішим і найпродуктивнішим вважають нижньореберне діафрагмальне дихання, яке передбачає під час вдиху розширення середньої і нижньої частин грудної клітини з одночасним розширенням передньої стінки живота. Співочий вдих має бути активним, безшумним і глибоким, а видих – зі збереженням відчуття опори звука.

Методика педагогічного впливу на постановку і звучання дитячого голосу передбачає цілеспрямоване виконання спеціальних вправ на постановку і розвиток співочого дихання, правильної артикуляції, дикції, звукоутворення, звуковеденння, на розширення звуковисотного діапазону дитячого голосу та правильне його використання під час співу, згладжування регістрів, а також врахування впливу теситури на темброве звучання голосу, силу співочого голосу. Фонаційний видих потрібно здійснювати з відчуттям опори звука. Рівномірний, економний видих повітря необхідний під час виконання плавних, наспівних мелодій. Не варто форсувати видих, бо це надає співочому звуку різкого, крикливого характеру.

Під час виконання творів у швидких темпах дихання має бути легким і рухливим. У співі важливо, щоб співаки оволоділи навичками вчасно і правильно брати дихання. Відновлювати дихання співаки мають не довільно, а лише відповідно до фразування. Особливе значення у хоровому співі має володіння хористами ланцюговим диханням. Ланцюгове дихання – ц е вокально - хоровий прийом поновлення дихання , який дає можливість забезпечувати необхідну тривалість звучання музичної фрази . Співакам хору доводиться змінювати дихання по черзі, непомітно, швидко, безшумно, справляючи враження безпезрервного звучання музики. Це особливо важливо під час виконання тривалого звука, акорду. Як зауважує А. Мархлевський, засвоювати ланцюгове дихання співакам хорового колективу доцільно розпочинати з елементарних вправ на унісоні, поступово ускладнюючи їх. Тільки оволодівши ланцюговим диханням, співаки хору можуть розучувати твори, які мають широку, протяжну мелодію.

Формуючи у школярів навички правильного співочого дихання, необхідно стежити за тим, щоб під час вдиху у них не піднімалися плечі, запобігаючи цим здійсненню поверхового, так званого ключичного дихання. Співоче дихання відрізняється від звичайного, фізіологічного дихання, яким живе людина, адже вона не контролює, як послідовно здійснює вдих , видих , зупинку для відпочинку.

Особливості співочого дихання полягають у тому, щоб, набравши певний обсяг повітря під час вдиху, за необхідності, довше утримувати, повільно, економно витрачаючи його. Організоване дихання має дещо змінену послідовність дихальних дій: безшумний вдих, після якого потрібна певна затримка, коли здійснюється підготовка голосового апарату до співу.

Поступовий видих має бути повільним, спокійним, економним, щоб при невеликій затраті повітря отримати значний і якісний запас звука. Співаків необхідно вчити, щоб за найменших витрат повітря досягти належного звука, до того ж, найкращої якості.

Співки хору мають навчитись непомітно виконувати усі ці дихальні рухи, не піднімаючи плечей, відчуваючи, як розширюється нижня частина грудної клітини і як скорочуються м’язи черевного преса. Співочий вдих завжди активний, безшумний, глибокий. Як наголошував відомий педагог і хоровий диригент А. Мархлевський, тривалість вдиху визначається, як правило, тривалістю однієї долі такту виконуваного хорового твору. Так, швидкий темп вимагає від співака короткого і швидкого вдиху, повільний темп – більш тривалого, плавного, але незмінно активного вдиху. Кількість вдихуваного повітря має відповідати тривалості тієї музичної фрази, яку належить проспівати, а також її теситурі та динамічним нюансам. Як надмір повітря, так і його нестача однаково не бажані, а то й шкідливі, адже вони негативно впливають на якість звука, на чистоту інтонації. «Майже в усіх випадках, – зазначає відомий майстер, – фальшиве, знижене звучання хору є наслідком слабкого дихання, а підвищене – навпаки, напруженого, форсованого».