Цезар Антонович Кюї (1835-1918)

Історико-                       Цезар Антонович Кюї(1835-1918) – російський

стилістичний                композитор та музичний критик, член

аналіз                                   «Могутньої купки» та Біляївського гуртка.

Першу музичну освіту отримав від сестри, потім його вчителем був С. Монюшко.

 Як композитор Кюї публічно дебютував в концерті імператорського музичного товариства, де було виконано його «Скерцо».

Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакиревим та іншими учасниками майбутньої «Могутньої купки» — Мусоргським, Римським-Корсаковим і Бородіним, а також з Даргомижським.

Пізніше Цезар Кюї брав участь у Біляєвському гуртку, згодом обраний почесним членом Імператорського Російського Музичного Товариства.

Хорова творчість Ц. Кюї багатожанрова: хори a’cappella, мішані, чоловічі, жіночі, дитячі, 7 мішаних квартетів, духовні хори, чоловічі квартети;  різні хори з супроводом фортепіано, жіночий хор з оркестром, також хори з опери ( «Кавказский пленник», «Вильям Ратклиф», «Анджело» та ін.).

Більшість хорів Кюї – ліричні мініатюри, в жанрі романсу або пісні («Засветилась вдали», «Ноктюрн», «Небо и звезды», «Васильки на полях», «Встрепенитесь, птички-песни», «Розы», «Сияет солнце» та ін.); є хори філософського змісту, іноді з елементами трагізму («Неразгаданный сон», «Две розы», «Чайльд-Гарольд»). Є також кілька великих, розгорнутих хорів («Жизнь», «Грозовые тучи»).

Хорам Ц. Кюї властиві мелодійність, красива гармонізація, закінченість форми, витонченість, вміле використання голосів і хорових фарб, виразне прочитання тексту.

Хори Кюї поширені в педагогічній практиці, виконуються професійними та аматорськими колективами.

Михайло Георгійович Клімов (1881 – 1937) – російський диригент-хормейстер.

Навчався в московському Синодальному училищі, закінчив Петербурзьку консерваторію.

Працював учителем співу(диригент), згодом – директор Петербурзької капели. Пізніше був директором і художнім керівником Ленінградської філармонії.

Клімов створив хоровий колектив, який володів різноманітними музичними формами – від простої пісні до монументальних творів класичної та сучасної музики.  Прагнучи до створення нового репертуару, Климов зробив ряд перекладень для хору (твори І. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, Р. Шумана, П. І. Чайковського, М. П. Мусоргського, Ц. Кюї та ін.). Деякі з них виконуються досі (Грёзы» Шумана, «Неаполитанская песня» Чайковського, «Музыкальная табакерка» Лядова, «Песня о блохе» Мусоргського, «Охотник и зайка» Ц. Кюї.)

«Охотник и зайка» - хорова мініатюра жартівливого характеру.

Цей твір про мисливця, про його пригоди в лісі, де висміюється його невміння полювати, що навіть заєць не боїться його.

Віршовий розмір: двоскладовий ямб та хорей, трискладові дактиль, анапест та амфібрахій.

Шел охотничек леском,

Вот идет, идет, глядит,

А под кустиком, кусточком

Зайка сидит

Музично-           Розмір змінний: спочатку 3/4, у 14,15 тактах 4/4,

теоретичний    а у 20,21,22 тактах 2/4.

аналіз               Метр складний: спочатку тридольний, а потім

 дводольний, тобто сильні долі чергуються через різну кількість слабких долей.

Форма твору проста одночасна, що є періодом з трьох речень. Перше речення 1-8 такти, друге – 9-15, третє – 16-22.

Головна тональність  G-dur. У 6-8 тактах є відхилення в D-dur, у 16 такті – в H-dur.

Ритм простий:

Твір різноманітний за темпами:        

Allegretto (повільніше ніж allegro)

Meno mosso (менш рухомо)

Tempo I ( у початковому темпі)

Pochissimo meno mosso (трохи менш рухомо)

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Динамічний план різноманітний, широта якого від pp до ff.