Гайденко. Колядка «Дивна ніч»

І. Гайденко. Колядка «Дивна ніч»

Ігор Гайденко – сучасний український композитор, завідувач кафедри інструментів духового та естрадного оркестрів ХДАК, кандидат мистецтвознавства, доцент. Народився 11 січня 1961 в с. Хорошево Харківського району Харківської області в сім’ї композитора, члена Національної спілки композиторів України, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Премії ім. Б. Лятошинського, ім. І. Слатіна, міжнародного конкурсу в Торонто (Канада), професора Харківського Державного університету мистецтв ім. І. Котляревського Анатолія Гайденка.

Закінчив Харківський інститут мистецтв ім. Котляревського (фортепіано - 1985 року композиція - 1990 г.). У 1991 році закінчив композиторські курси в м. Казімєж-Дольни (Польща). У 1992 р - Американську консерваторію (м. Фонтенбло, Франція). У 1993 р - Санкт-Петербурзьку державну консерваторію (асистентура-стажування, композиція).

Автор музики для театрів (більше 40 вистав, які йдуть в театрах Росії (Бєлгород, Москва, Орел, Саратов, Тула) і України (Суми, Харків, Черкаси, Чернігів).

Його концерт для цимбалів з оркестром "Сонячне коло", "Старий млин" для бандури, концерт для бандури "Харківський", інструментальні та хорові п'єси входять в педагогічний репертуар музичних вузів, училищ і шкіл України.

З 1 червня 2010 року - голова правління Харківської обласної організації Національної спілки композиторів України.

Нагороди та звання:

• Кандидат мистецтвознавства (2006);
• Лауреат Всеукраїнського конкурсу ім. В. Косенко (1996);
• Лауреат Першого міжнародного конкурсу композицій для бандури ім. Г. Китастого (Канада, 2000);
• Лауреат Муніципальної премії ім. І. Слатіна (2000);
• Увійшов до рейтингу "Харків'янин року" (2003);
• Нагороджений призом за кращий твір на Третьому відкритому конкурсі юних бандуристів ім. Г. Хоткевича (Харків, 2007);
• Дипломом за кращу аранжування на співочому конкурсі "Бравісимо" (Харків, 2007).

Колядки — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят, переважно у слов'янських народів. Первісно колядки супроводжували язичницькі обряди, дуже стійкими виявились обряди Коляди, пов'язані із вшануванням новонародженого сонця, культом предків[1]. За християнства колядки асоціюються передусім із Різдвом, у своїх текстах відображають «народне християнство», переосмислення язичницького світогляду та ритуалів[2]. Виконавці колядок традиційно називаються колядниками[3], а виконання колядок — колядуванням[4]. З запровадженням на Русі християнської релігії як державної (хрещення Русі) обряд колядування був пристосований до святкування Різдва Христового. Священики й ченці створили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. У колядках, за традицією, вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідною театралізованою виставою, танцями, музикою. Колядували групами, попередньо розподіливши обов'язки: отаман «береза», «звіздар», «міхоноша» та «ряджені».

За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та інші.

Музично-теоретичний аналіз

До жанру колядки звернувся і наш сучасний вітчизняний композитор Ігор Гайденко. Текст колядки був перекладений українською мовою з російськомовного оригіналу «Эта ночь святая».

Эта ночь святая,
Эта ночь спасенья
Возвестила всему миру
Тайну Боговоплощенья.

В эту ночь святую
Пастухи не спали,
Светлый Ангел прилетел к ним
Из небесной светлой дали.

Страх объял великий
Тех детей пустыни.
Он сказал им: «О, не бойтесь – Всему