Анотація на хоровий твір «Хор придворних» З опери Ш.Гуно «Ромео і Джульєтта»

Волинський фаховий коледж культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського

Анотація

На хоровий твір

«Хор придворних»

З опери Ш.Гуно «Ромео і Джульєтта»

Виконала студентка ІІІ курсу :

Ярема Анна

Викладач – Штець Ю.Й

Шарль Гуно́  — французький композитор, диригент, один із творців французької ліричної опери.[pic 1]

Народився у Парижі в родині художника Франсуа-Луї Гуно і викладачки музики Вікторії Гуно (у дівоцтві — Лемашуа). 1838 року Гуно вступив до Паризької консерваторії, а 1839 року одержав Римську премію за кантату «Фернан», що дала можливість провести на правах стипендіата понад два роки в Італії і один рік у Відні та Німеччині.

Після повернення до Парижа, у 1843—1848 роках Гуно працював органістом і регентом у церкві Іноземних місій. У ці роки він компонував тільки духовні твори. До оперного жанру Гуно звернувся у 1850-х роках, найвідомішою оперою є «Фауст», написана в 1859 році.

У творчому доробку композитора 14 опер, а також ораторії, меси, романси.

Був знайомий з багатьма діячами європейської музики, зокрема з Поліною Віардо, яка виконала заголовну партію в першій опері Гуно «Сафо» (прапрем'єра — 16 квітня 1851 року). Саме в садибі Віардо у Брі Гуно писав цей твір.

Незважаючи на численні невдачі в оперній творчості, Гуно зіграв найважливішу роль в становленні  французької опери (в той час вона тільки зароджувалася, якщо не брати до уваги комічної опери і маловідомих творів Берліоза). Фауст відразу взяв верх в змаганні з великою оперою, впроваджуваної Дж.Мейербером, і сприяв розвитку ліричної опери.

До переваг Гуно можна віднести його вміння створювати яскраві епізоди. Сцени в саду і в тюрмі з Фауста чудові, а вальси передають жвавість французького характеру. Коли поетичний текст надихав композитора, він міг відкинути властиву йому стриманість, - так було з куплетами Мефістофеля (Фауст) або з піснею Вулкана (Филемон і Бавкида).

Ave Maria - мабуть, найкращий духовний твір Гуно - натхненне прелюдією до мажор Й. С. Баха. Вивчення музики Палестріні та інших композиторів, а також робота з великим хором, відомим під назвою «Орфеон» (1852-1860), дозволили Гуно опанувати хоровим листом. Він чудово писав для хору, хоча його творча уява поступалося його технічною майстерністю.

Композитор працював і в камерних жанрах: він був автором кількох чарівних пісень, а дві його маленькі симфонії довели, що коли б не захоплення оперою і релігією, він став би одним з кращих французьких симфоністів.

Авторству Гуно належать 14 опер. Композитор любив цей жанр, вважав його найбільш підходящим для створення виразної, ліричної музики. «Сафо» була представлена ​​в 1851 році і стала дебютом Гуно в цьому напрямку. Однак постановка була зустрінута досить прохолодно.

Успіх на оперній сцені композитор отримав лише через 8 років, коли слухачі почули «Фауста», створеного за сюжетом творіння Гете з аналогічною назвою. Прем’єра опери була відзначена ажіотажем. «Фауст» і зараз є знаковою оперою Гуно, постановки якої проходять у багатьох театрах. До 1975 року на сцені Паризької Опери твір було відтворено понад 2000 разів.

Опера «Мірей» вперше була виконана в 1864 р. Її високо оцінили критики, проте широкій аудиторії твір не припав до душі. Успішною стала опера «Ромео і Джульєтта» (1867). Постановка була популярною, але перевершити «Фауста» в комерційному плані не змогла.

Жан Лорре́н — французький письменник і поет символістського спрямування.

Жан Лоррен був типовим декадентом, у деяких творах відчутним є символізм, подеколи його новели — суміж міських переказів, фольклору і маскультури, що на той час вже активно формувалася.[pic 2]