Анотація на твір М.Леонтовича "Над річкою бережком"

Загальний аналіз

    Леонто́вич Мико́ла Дми́трович – український

композитор.

     Хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих

обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик»,

«Козака несуть».

     Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри —

обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й

виконуються всіма українськими хорами в Україні і діаспорі.

Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це

обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові

пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори

на побутові теми. Це, зокрема, «Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та

невидная ніченька», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам'яної». Вони

характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією

подій та образів.

      Леонтович (1877-1921) є класиком української музики кінця ХІХ -

початку ХХ ст. і водночас одним із фундаторів сучасної музичної

культури.

      Корені хорової творчості М. Леонтович йдуть крізь століття, сягаючи глибин народного мелосу. Загалом його поступ як композитора можна окреслити двома значними віхами і він йшов від народної творчості і до народної творчості.

       Українська народна пісня стала для композитора невичерпним

джерелом, що повсякчас надавало йому творчої снаги та слугувало

орієнтиром в пошуках краси гармонії.

       Крім основного образу М. Леонтович розробляє й сюжет твору. Залишаючи мелодію незмінною, він застосовує багатий арсенал гармонічних

поліфонічних, фактурно-тембрових засобів для творення індивідуальних

образів, деталізації сюжету. В цей час з'являються кращі твори композитора.

«Мала мати одну дочку», «Пряла», «Над річкою бережком», «П'ють півні»,

«Дударик», «Щедрик», оригінальні твори - хорові поеми «Льодолам», «Літні

тон», «Моя пісня».Хорова обробка « Над річкою бережком» .Аналізуючи народний текст

твору, бачимо, що музичний зміст, композиція, особливості метру суперечать

рівновазі тексту.

 М. Леонтович досягає виразної динаміки, яка виникає внаслідок взаємодії швидкого та повільного руху. Послідовне розвиття єдиного мотиву пронизує всю композицію. Мелодійна лінія голосів, які супроводжують головний мотив і обрамлюють останню тему, не виникає внаслідок поліфонічних чи імітаційних прийомів, але має виключно гармонійно-функціональний характер.

Принципи обробки Леонтовича загалом, і зокрема його симфонізація народної пісні, грали важливу роль у розвитку різних жанрів української музики.

                   Музико-теоретичний аналіз.

Жанр твору- хорова обробка. Канон.

Форма твору- куплетна ( 5 куплетів)

Фактура – поліфонічна.

Тональний план. Твір написаний в d moll, в гармонічному мінорі.

Тональність не змінюється на протязі твору.

Динамічний план.

Від р до - росо сresс- poco a poco dim

Темп- Темп твору – allegretto( скоріше за Allegro) і чи не найважливішою

проблемою для диригента є зберегти його до кінця звучання твору, не

пришвидшуючи і не сповільнюючи.

       У творі приміняється штрих legato

legato (зв’язно, злито) Суть цього штриха полягає у плавному, рівному

переходу від звука до звука. Цей штрих повинен відзначатись єдністю

нюансу для даного відрізку мелодії або твору в цілому. Legato є основнимштрихом твору. Щодо штриху non legato – він є музичним штрихом,

протилежним legato. Характеризується розмежованістю кожного звука

мелодії при збереженні її безперервності. Головною метою стосовно цього