Аналіз Соната для фортепіано «27 мі мінор, ор.90»

Соната для фортепіано «27 мі мінор, ор.90» написана Бетховеном в 1814 році і опублікована рік потому з присвятою графу Моріцу Ліхновському. В сонаті дві частини, що виражає тенденцїї лаконізму, які характерні для останніх сонат Бетховена. Вперше у композитора частини сонати та манера виконання позначені на німецькій мові:

1частина - Mit Lebhaftigkeit und durchaus mit Empfindung und Ausdruck (Con vivacita e sempre con sentimento ed espressione);

2 частина - Nicht zu geschwind und sehr singbar vorzutragen (Non troppo vivace e cantabile assai).

Позначення саме німецькою мовою, стали можливі завдяки подіям 1813-1815 років, коли німецькі країни звільнилися з під іга Наполеона. У Бетховена під впливом від цих подій з’явилося ще більше національних тенденцій. Він заявляв про те, що хоче відмовитися від використання італійських термінів на користь німецьких позначень.

На мою думку соната №27 може подаватись в якості ознайомлення як на уроках з музичної літератури в ДМШ (під час розглядання тем «рондо та рондо-соната» в другому семестрі на протязі другого року вивчення музичної літератури), або під час занять з аналізу музичних творів у музичних училищах, коледжах.

Вивчаючи другу частини сонати Бетховена №27 ор.90 необхідно максимально забезпечити учнів або студентів наочним матеріалом. На уроці необхідно мати його портрет ( додаток 2), мати змогу зіграти хоча б основні теми з сонати. Я вважаю за необхідне подавати учням аналіз даної сонати в порівнянні з іншими сонатами Бетховена. Для цього порівняння можна взяти більш відомі для учнів сонати №8 «Патетичну», №14 «Місячну», або №23 «Апассіонату». Якщо ж подавати сонату №27 в порівнянні з якимось художнім твором, то він повинен відповідати позначенням які запропонував композитор. Для другої частини це розмова з коханою людиною.