Типи багатокомпонентних конструкцій у мові роману Павла Загребельного «Диво»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади вивчення багатокомпонентних складних речень в українській мові……………………………...…………4

1.1. Поняття про багатокомпонентне складне речення……………...4

1.2. Класифікація багатокомпонентних складних речень…………...10

РОЗДІЛ ІІ. Типи багатокомпонентних конструкцій у мові роману Павла Загребельного «Диво»…………………………………...………….22

2.1. Скадносурядні багатокомпонентні конструкції………………….22

2.2. Складнопідрядні багатокомпонентні конструкції……………….25

2.3. Безсполучникові багатокомпонентні конструкції……………….27

2.4. Складні багатокомпонентні конструкції з різними типами зв’язку…………………………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..31

Список використаної літератури………………………………………34

Список джерел…………………………………………………………36

ВСТУП

У сучасному мовознавстві питання багатокомпонентного речення з великою кількістю предикативних частин досі не є вичерпно дослідженим, тому актуальність мого дослідження зумовлюється відсутністю належного аналізу багатокомпонентних речень та їх функціональної значущості в романах Павла Загребельного.

У теоретичному мовознавстві проблема структури та семантики складного речення ще й сьогодні залишається актуальною, хоча досліджень у цьому напрямку в слов’янській лінгвістиці проведено багато. Природу і будову складних синтаксичних одиниць вивчали українські мовознавці (С. Бевзенко, О. Мельничук, К. Шульжук, І. Вихованець, К. Городенська, М. Каранська, І. Слинько, А. Загнітко та ін.). Вони продемонстрували різні підходи до аналізу структурно-семантичних особливостей складних речень. В останні роки намітився новий етап у розвитку синтаксичної теорії: складне речення витлумачується як багатоаспектна синтаксична одиниця, у складі якої виокремлюється формально-синтаксичний і семантико-синтаксичний рівні організації (І. Вихованець, А. Загнітко, М. Мірченко).

Незважаючи на значну кількість спеціальних лінгвістичних розвідок з теорії складного речення, в українському мовознавстві недостатньо уваги приділено функціонуванню складних синтаксичних конструкцій у різних стилях мови.

Вивчення багатокомпонентних конструкцій має вагоме наукове й практичне значення.

Наукове полягає у з'ясуванні специфіки функціонування багатокомпонентних речень різних структурних типів у романі Павла Загребельного «Диво»; встановленні їх формально-граматичних, семантичних, семантико-синтаксичних, комунікативних особливостей. Теоретичні узагальнення матимуть застосування в дослідженнях з історії української мови стосовно мовного аспекту.

Практичне полягає утому, що подальша розробка проблематики багатокомпонентних конструкцій в історичних романах Павла Загребельного, зважаючи на складність, розмаїтість та фундаментальну вагомість їх для мови в цілому та історії мови зокрема, залишається нагальною потребою. У курсовій роботі зроблено спробу дослідити ці аспекти вивчення поліпредикативних конструкцій у системі складного речення, спираючись переважно на твори Павла Загребельного. Адже змістовні спостереження стосовно багатокомпонентних конструкцій у творчості письменника залишаються неповними і статистично необробленими. Твори П.Загребельного становлять собою об'єкт для дослідження багатокомпонентних конструкцій, що дає нам змогу поповнити теоретичний склад робіт з вивчення граматики і семантики української мови.

Об'єктом дослідження є багатокомпонентні речення як структурний елемент синтаксису.

Мета