Роль уяви, фантазії у творах романтиків

Роль уяви, фантазії у творах романтиків

(на прикладі конкретних авторів і їх творів)

У своїй роботі, я спробую висвітлити вплив уяви й фантазії на роботи видатних німецьких романтиків. Ключовими об’єктами роботи є твори гейдельберзького романтизму представниками, якого є брати Грімми та Е. Т. А. Гофман, оскільки саме у цих авторів ми можемо найяскравіше побачити казкові та міфологічні мотиви, які безпосередньо наближають нас до ключового питання цього дослідження. Яку ролі уява та фантазія несе у творах романтиків?

Я буду користуватися загальнонауковими методами за допомогою яких постараюся розкрити тему свого дослідження. Матеріалами послугують твори самих авторів, аналіз їх робіт, історичні передумови, де ми зможемо прослідкувати цей процес навіч.

Для загального контексту важливо розуміти як та чому виникає романтизм.

Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 століття абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Філософську базу романтизму заклав німецький філософ Фрідріх Шеллінг. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії та культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Прикладом описаного вище процесу захоплення фольклором та міфологічними сюжетами і є обрані мною автори, яких з упевненістю ми можемо вважати романтиками тогочасної Німеччини. Якоб і Вільгельм Грімми почали збирати народні казки в 1807 році у відповідь на хвилю інтересу до німецького фольклору, яка постала з публікацією Ахіма Людвіга фон Арніма і Клеменса Брентано колекції народних пісень нім. Des Knaben Wunderhorn («Чарівний ріг хлопчика») у 1805—1808 роках. На відміну від попередніх публікацій, брати Грімми намагалися не модернізувати мову оригіналів. В 1810 році Грімми підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. Хоч часто вважають, що вони збирали свої казки серед селян, багато з казкарів належали до середнього класу і навіть до аристократів, які розповідали казки, почуті від своїх слуг, а деякі з казкарів були нащадками емігрантів-гугенотів і розповідали казки французького походження. У 1812 році брати опублікували збірник з 86 німецьких казок під назвою «Дитячі й сімейні казки» нім. Kinder-und Hausmärchen. У 1814 році вони опублікували другий том з 70 казок. Брати Грімми написали двотомну роботу під назвою нім. Deutsche Sagen, яка включала 585 німецьких легенд, яка була опублікована в 1816 та 1818 роках. Легенди в книжці надані в хронологічному порядку історичних подій, з якими вони були пов'язані. Регіональні легенди в книжці надані тематично для кожної казкової істоти: карликів, велетнів, чудовиськ тощо без будь-якого історичного порядку. Ця книжка легенд на жаль не була настільки ж популярна, як книжки казок.

В працях братів, ми чітко проглядаємо вплив уяви та фантазії на утворення образів, героїв, їх здібностей. Опис цього процесу подає нам Йоганн Готфрід Гердер, пишучи про казки: "Вони до певної міри суть результат вірувань народу, його почуттєвих уявлень, його сил і потягів, коли люди мріють, бо не знають, вірять, бо не бачать, та здійснюють вчинки від усієї своєї цілою і неосвіченої душі, так що це велика тема для історика людства, для поета, для знавця поетики й філософа". Робота