Особливості сюжетно – композиційної будови історичного роману І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський»

Кучугура Яна

ОКР «магістр»

Пуніна О.В. канд. філолог.  наук, доцент 

Донецький Національний університет

Особливості сюжетно – композиційної будови історичного  роману І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський»

У статті охарактеризовано специфіку сюжетно-композиційної будови роману І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський»,  а саме  розглянуто джерельну базу твору, авторську позицію щодо зображуваних подій, особливості сюжетобудування та використання достовірності та вимислу.

Ключові слова: джерельна база, сюжет, композиція, позиція автора, достовірність та вимисел.

Іван Семенович Нечуй-Левицький – визначна постать в історії української культури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Він був талановитим і видатним прозаїком, драматургом, автором етнографічних, літературознавчих і мовознавчих праць, перекладачем Біблії. Його творча спадщина надзвичайно велика за обсягом та багатогранна за змістом. Вона поєднує в собі масштабне бачення світу, широке розкриття людських характерів з їх соціально-психологічним наповненням, глибоко національних за духом. Крім широко відомих художніх творів важливе місце у творчому доробку письменника посідають твори, які присвячені сторінкам української історії, її минулому. Одним із таких творів є історичний роман «Гетьман Іван Виговський», який помітно вписуються в контекст української історичної прози другої половини ХІХ ст.

 Роман виявляє пошукові процеси української літератури кінця ХІХ ст. Митець не обмежувався розумінням історичного роману як засобу лише політичної агітації, а включав його в систему ідейно-культурних та естетичних цінностей української нації. Звернення письменника до історичної тематики було для нього одним із шляхів творення художньо-узагальненого образу держави. Він прагнув заповнити ті прогалини в літературному процесі, які б виводили українську літературу із вузькопрофільних рамок на європейський рівень, намагалися формувати справжнього українського громадянина, пройнятого національною ідеєю і долею своєї Батьківщини.

Мета дослідження полягає в з’ясуванні деяких сюжетно-композиційних особливостей роману І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський»,  а саме у визначенні джерельної бази твору, трактуванні авторської позиції щодо зображуваних подій, аналізі особливостей сюжетобудування, дослідженні використання достовірності та вимислу.

Минуле України, її історія – одна з провідних тем у творчому доробку Івана Нечуя-Левицького. Звернення письменника до історичного минулого дозволяло в умовах бездержавності України в художній формі ставити і вирішувати проблему історичності української нації, впливати на національну гідність народу, шукати і знаходити в героїчній і трагічній  історії України взірцевих людей і на їх прикладі виховувати покоління українців, свідомих своїх громадянських і національних прав, вільних і вольових [4, с. 45].

    В романі «Гетьман Іван Виговський»,  написаному у 1895 році, а надрукованого в львівській редакції газети «Діло» в 1999 році, автор намагається осмислити складні драматичні події, що сталися після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, і водночас показати своє бачення постаті Івана Виговського .

 Для історичного роману «Гетьман Іван Виговський»                                 І. Нечуй-Левицький обирає один з найцікавіших періодів історії України - козаччину. Сам він пише: «Козаччина - то цвіт українського історичного життя, то самий показний період нашої історії, то час української слави, завзяття і лицарства …й буде родючим полем для квіту поетичного» [1, с. 2].

  Природа історичного роману зумовлена наявністю відповідних джерел. Джерело можна сприймати як зародок ідеї, який кристалізується в процесі творчості. Джерелом того чи іншого художнього твору історичної тематики слід  вважати ті тексти, які в цьому творі мають відповідне представлення на ідейно-тематичному, сюжетному, образотвірному й мовно-стилістичному рівнях. А вже від жанрового багатства історичних джерел, майстерного їх використання письменником залежить форма й стиль твору [2, с.13 ].

  До написання одного з кращих зразків своєї прози, присвяченої минулому України, Нечуй-Левицький приступив у всеозброєнні життєвого досвіду та історичних знань. Письменник віддавав чимало сил створенню популярних брошур для народу, в яких ішлося про найяскравіші сторінки національної історії : «Татари і литва на Україні», «Перші київські князі», «Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина», «Українські гетьмани Іван Виговський та Юрій Хмельницький». Його перу також належать ті твори, що присвячені історії України:  чотириактна оперета «Маруся Богуславка», романтична казка «Запорожці», драма «В диму та полум'ї». Все це являє собою своєрідний пролог до основних його історичних прозових творів: романів «Князь Єремія Вишневецький» та «Гетьман Іван Виговський» [7, с. 8].