Звіт з фольклорної практики в селі Циркуни Харківського району Харківської області

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Кафедра української і світової літератури

Фольклорна практика

Матеріал зібрала

студентка 44 у/а групи

українського мовно-літературного факультету

імені Г.Ф. Квітки-Основ’яненка

Мачула  Ю.І.

Перевірив: к. філол. наук, викладач Веретюк Т.В.

Харків – 2018

Звіт з фольклорної практики

Я проходила практику з 13.06 по 18.06 в селі Циркуни Харківського району Харківської області.

У ході цієї практики були записані оповідання, пісні, казки і прислів’я. Все було записано за два дні в селі Циркуни від Овчаренко Марії Степанівни та Дмитра Володимировича. Фольклорна практика мені дуже сподобалась, адже я познайомилась з новими людьми і в ході їх розповідей співчувала та навпаки, раділа за них. Вони розповідали про своє життя, про історію свого населеного пункта. Мене особливо вразив колорит українського села і доброзичливість його мешканців. Хочеться сподіватись, що ці історії, пісні будуть побутувати й далі, що кожен буде пам’ятати про народну спадщину. Окремих побажань щодо проведення практики не маю.

17.06.2017                                                                     Мачула Ю.І.

Історія села Циркуни

Виникнення села належить до другої половини 17 століття. З’явилося воно в той період, коли в тій частині України, яка возз’єдналась з Росією, існував, згідно з статтями Б. Хмельницького, військово-демократичний лад. Вся територія України поділялася на полки, полки на сотні, сотні на курені.

Останнім полковникам Харківського, козацького слобідського полку був Донець. Як сам полковник, так і сотники і курінні отамани мали власні земельні володіння в межах свого полку. А там, де були земельні володіння козацької старшини, концентрувалось і населення. Навколо села Циркуни були такі земельні володіння сотника Ірода. Між Циркунами і Тишками, за річкою, володіння сотника Рака. За могилками було володіння сотника Черняка, там виник Черняків хутір, або Петрівка.

Першим помітним населеним пунктом в Циркунах був Хутірець, що був центром села. Про це свідчить наявність дерев’яної церкви, що була збудована ще у другій половині 17 століття біля подвір’я Коршунів. Першими поселенцями хутірця були такі прізвища, як Матвієнки, Донці, Вовки, Близнюки.

Поруч з хутірцем, за річкою, трохи пізніше виникає слобідське поселення, що на довгий час зберігає назву «Слобода». Центром Слободи була вулиця з 40 дворів, а звідси назва Сороківка і шляху за рахунок поділу родин.

Слобода розширювалась за рахунок притоку повних поселенців, особливо після ліквідації Слобідських полків на Україні. А після «Учреждения для управления губернии» при Катерині II у 1775 р. с. Циркуни були перетворені на село з волостним управлінням. Циркуни були адміністративно підпорядковане канцелярії Харківського слобідського козацького полку, яка знаходилась в Дергачах. Після історичних процесів, а особливо після указу Катерини II у 1783 р. про закріпачення селян на Україні. Більшість  вищезгаданих представників козацької старшини Харківського слобідського полку, що стали земельні володіння навколо с. Циркуни, ставши дворянами, позаймали прибуткові посади в м. Харкові і переїхали туди на постійне місце проживання. Свої землі розпродали селянам. Тільки дворянин Чернуха, на підставі указу царського уряду про закріпачення селян на Україні, хотів закріпити за собою с. Циркуни. Однак йому було відмовлено на тій підставі, що багато мешканців села козацького походження, що не підлягали закріпаченню.