Жанровi особливостi роману I. Карпи "Фройди би Плакав"

Л. Д. Лопатюк, О. В. Гонюк

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ І. КАРПИ «ФРОЙД БИ ПЛАКАВ»

На межі ХХ–ХХІ століття в літературі, зокрема і в українській, спостерігається «актуалізація жанру non-fiction та з’являються на його основі численні модифікації: роман-щоденник, роман-есе, автобіографічний роман, роман-травелог» [2, 320]. Л. Рошаль пов’язує виникнення такого явища, як документалістика, з «постійним розвитком історичного мислення широкого загалу та їх зростаючим інтересом до достовірних подій, які відбуваються в дійсності. Викликане значними політичними й соціальними потрясіннями нашого століття бажання людей осмислити сучасність як певний відрізок історії, зрозуміти сьогодення як частину загального історичного процесу визначає суспільну зацікавленість мистецтвом, побудованим на достовірних фактах» [6, 14]. Постмодерн відмовляється від ілюзорної можливості цілісно виразити сутність буття й натомість, шукаючи засоби відображення різних його відтінків, відштовхує метанарації, замінюючи їх різноманітним «фрагментарним досвідом» одного людського життя. Отже, сам специфічний спосіб світосприйняття, оцінки пізнавальних можливостей людини, її місця, ролі в суспільстві та світі загалом, характерний для нашої епохи, тяжіє до есеїстичної оповіді, з поясненнями й осмисленнями.^[1]

Т. Бовсунівська у своїй науковій роботі «Жанрологія. Теорія роману» зазначає, що «зазвичай модифікації роману на основі нон-фікшн утворюються із захопленням кількох жанрових різновидів автодокументальної прози (щоденник, мемуари, нотатки, сповідь, есе, листування, автобіографія та біографія, коментарі та ін. документи особистої долі), тому визначити жанрову приналежність тексту дуже складно. До того ж, всі ці модифікації роману тяжіють до накладання та жанрової синкретизації всередині даної групи» [2,  317-318]. До такого творчого методу звертається й сучасна українська письменниця Ірена Карпа – співачка (солістка гурту Quarpa), журналістка, мандрівниця, громадський діяч. У 2005 році була видана її четверта книга  –роман «Фройд би плакав», у якому подано життєвий досвід Марли Фріксен, який вміщує автобіографічні подробиці життя, подорожей та психологію світосприймання  самої письменниці.

Актуальність цієї статті викликана необхідністю дослідження поліфонії жанрових утворень в романі «Фройд би плакав», складністю визначення його жанрової приналежності.  

І. Карпа спробувала поєднати в романній формі чотири фундаментальні складові, які визначають жанрові особливості тексту як цілого: а) подорожні замітки; б) психоаналітичне дослідження; в) етнопсихологію; г) еротизовано-фемінізовану фізіологію. Роман «Фройд би плакав» характеризується жанровою поліфонією і відноситься до тих художніх творів, у яких дуже важко визначити провідний засадничий жанровий патерн.

Однією з головних сюжетних ліній роману є подорож країнами Європи та Азії. У творі деталізовано зображується проживання в кемпінзі в Амстердамі «О диво! Чи то була ніч. Чи Марла надто інтенсивно махала перепустками, чи то охоронець, як і всі в цьому місті, був просто накуреним і добрим, але їх пропустили до кемпінгу» [5, 11], життєві негаразди українських нелегальних заробітчан у Парижі «Моя подруга Надя (дружимо 18 років, ще з дитячого садка) працює в Парижі. Нелегально, ‘я і всі українці’» [5, 16], смог, запах нечистот «Тут за 5 хвилин пішої прогулянки дістаєш рак легень, - прохрипіла Марла» [5, 27], архітектурний несмак Джакарти «Ти бачив це?! Там же до хмарочоса приліпили фасад готичного собору! Кажись, навіть Нотр Дам хотіли здерти! А назвали як! «Da Vinci»! Ой Боже, постмодерн, тримайте мене за ноги!...» [5,  27],  візит до нічного клубу Бангкока «За двадцять хвилин по тому клуб підірвали. Марла з Х’ялмаром якраз отримували спільний оргазм у ліжку готелю ‘Атланта’» [5, 39], порівняння кольорів та стилів одягу населення постіндустріального Берліна та країни третього світу Індонезії «Якщо твоя теорія правдива  – чим менше яскравості, тим далі просунулося суспільство чи окремий етнос» [5, 109], подібність гуцульських водіїв до індійських, опис готелів, таксі, ресторанів та кав’ярень, достовірність фінансових витрат та багато іншого. Елементом обрамлення у творі виступають також фотографії, які були зроблені у містах Азії, які в тексті розміщені так, що читач спочатку ознайомлюється з фото й лише згодом дізнається, з якими подіями сюжету воно пов’язане. Такий перелік подорожніх записів, фотокарток дає нам право вважати цей роман зразком так званої «мандрівної літератури».  Під цим визначенням українські науковці В. Будний та М. Ільницький розуміють «різножанрові тексти, в яких враження викладено у формі записок, щоденника, спогадів тощо. У таких творах складники документальний (відомості географічного, етнографічного, краєзнавчого характеру, особисті спостереження за побутом місцевих мешканців) і мистецький (фікційна подорож, мальовничість опису, вираження особистих емоцій і роздумів з приводу локального колориту) можуть поєднуватись в різних пропорціях з елементами міфологічними, публіцистичними, любовними, пригодницькими, формуючи жанрові видозміни» [4,  361-362]. На наш погляд,  роман «Фройд би плакав» слід характеризувати більш вузьким поняттям – літературний травелог або тревелог, який А. Стовба називає «звітом про певну подорож і характеризує експресивною та емоційною розповіддю про побачене, принципом жанрової свободи, провідною роллю автора-оповідача, суб’єктивністю авторського бачення, наявністю елементів інших жанрів (автобіографії, листа, щоденника тощо)» [1, 42].