Внутрішня рецензія на роман А.Барікко "Шовк"

Почну з того, що коли вперше взяла до рук дану книгу, вона здалася мені надто простою – замало тексту, не дуже красиве оформлення, обкладинка як у вже набридлих всім мильних романів.

Проте, коли я почала читати, то не змогла зупинитися, поки не прочитала останнього слова. Текст читається досить легко. Читаючи даний витвір, розумієш, наскільки людська душа непостійна, наскільки нам завжди хочеться більшого. Тут досить виразно описується цікавість до чогось нового, не досягного.

Даний роман присвячений трепетному та неймовірно красивому коханню.

Проте в даному романі також чітко описується така риса характеру, як слабкість духу та непостійність. Це все ми бачимо з першої сторінки, як тільки починаємо читати – де постійно за головного героя хтось інший робить вибір, спочатку його батько, а згодом і людина, яку він майже не знає, проте чітко йде за його вказівками.

Приваблює історія головного героя, в якого є все, що потрібно для мирного життя: кохана, вірна дружина, робота, багатство. В основі сюжету випливає історія про любовний трикутник – відносини молодого француза з його дружиною та гейшою- європейкою (саме зазначено не один раз, що дівчина має не притаманний для японок розріз очей).

Домінантою в даному творі є саме тема кохання: кохання головного героя до його дружини Елен, адже вона є людиною, в якій закладено скромність, надійність, вірність своєму коханню.

Проте, вперше приїхавши до Японії він так і не зможе більше забути ту гейшу-європейку, яка за невідомих причин постійно манить його до себе. В творі добре висвітлюється, як молодий француз щоразу повертається до своєї вірної дружини, де він хоче здобути спокій, мати гарне та щасливе майбутнє з коханою дружиною. Але його щоразу вабить назад.

Чим далі ми читаємо даний роман, тим більше відчуваємо руку АлессандроБарріко, тим сильніше відчувається його дух, як письменника, як журналіста, адже не кожен автор може так чітко описати всі історичні пам’ятки, які головний герой зустрічає, мандруючи до Японії, адже саме такий автор чітко може описати шлях, який пролягає від Франції до Японії.

Бачимо, як автор чітко формує особистість головного героя, як з роками він стає впевненішим, розумнішим. Але як шкода, що це все відбувається саме після того, як він втрачає те, що було найголовнішим для нього, яке він намагався знайти, кожного разу їздивши до Японії – справжнє кохання. І як особливо тонко відчуваємо це саме тоді, коли втрачаємо найцінніше.