Єлизавета – «непорочна фортеця холодної краси»

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Факультет гуманітарних наук

Кафедра літературознавства

[pic 1][pic 2]

Єлизавета і Марія: королівське і жіноче

(«Марія Стюарт» Ф. Шиллера)

студентки ФГН-1
спеціальності «германські мови та літератури»

Субачевої Анастасії Дмитрівни,

група №1

Викладач:

Шалагінов Борис Борисович

Доктор філологічних наук, професор

Київ – 2018

План:

1. Вступ
2. Основна частина роботи:

Розділ 2.1. Історичне підґрунтя трагедії «Марія Стюарт»;

Розділ 2.2.Єлизавета – «непорочна фортеця холодної краси»;

Розділ 2.3. Марія – жінка чи королева?

1. Висновок
2. Список використаних джерел
3. Додатки

Вступ

     Жінка – вічне питання, яке викликало суперечки протягом багатьох віків у митців світу. Адже місце жінки у суспільстві зазнавало як прогресу, так і падіння. Але при цьому її багатогранна душа завжди була приводом для обговорення у чоловіків і не втрачала актуальності. Саме чоловіча стать робила спроби осягнути усі  потаємні куточки її душі, які вирізнялися надмірною емоційністю, непередбаченістю дій, експресивністю характеру. А жінка у свою чергу намагалася виразити власні поривання серця, використовуючи для цього різні образи, історії.

     Особливої уваги жінка зазнала під час розквіту Відродження, Бароко та Класицизму (поч. XIV – поч. XIX ст.). На пошуки жіночої сутності у свій час відправлялися таки митці як: В. Шекспір ( Джульєтта «Ромео і Джульєтта», Офелія «Гамлет»), Франческо Петрарка  (Лаура ««Книга пісень»), Джон Мільтон (Єва «Втрачений рай») та веймарський класик Йоганн-Фрідріх Шиллер (Марія, Єлизавета «Марія Стюарт»). Саме на основі останнього автора ми спробуємо проаналізувати постать жінки  у добу Веймарської класики, коли відбувся «переворот» у розумінні світу, моралі, особистості та віри. Адже, як ми знаємо, саме німецьке мистецтво у XVIII ст. не тільки відродилося після трагедій Тридцятилітньої війні (1618-1648 рр.),  а  й посіло провідне місце в Європі, мало в собі художню оригінальність та естетичне новаторство [ ст. 320, 2 ].

     Що ж має перемогти: жіночне та чуттєве, що завжди оспівували класики літератури чи все ж нове, чоловіче, що викликає дисонанс у сприйнятті  жіночої особи? Трагедія «Марія Стюарт» Ф. Шиллера  є зразком для детального порівняння цих двох пристрастей. На прикладі королеви Англії та Ірландії Єлизавети І та королеви Шотландії, а потім Франції Марії І Стюарт, які уособлюють королівське і жіноче, суворе та тендітне, ми з’ясуємо історичне підґрунтя, причини і наслідки зіткнення цих іпостасей.

2.1. Історичне підґрунтя трагедії «Марія Стюарт»

     Німеччина XVIII ст., початок доби Просвітництва та нова світська філософія. Усе частіше мистецтво звертається не до релігійних тем, а прагне через призму світських сюжетів, історичних подій пробудити почуття людей. Перевагу в наслідуванні митці віддавали античності, але трактували її філософію дещо інакше: з’явилася філософсько-естетична утопія, яка спонукала «повернутися вперед», пізнати повноту власного існування в гармонії з природою та суспільством, перестати мислити однобічно [c.321, 2]. Одним із сподвижників нового мислення у цю добу був філософ Іммануїл Кант (1724-1804). Його вчення доводить, що людина – це не лише «продукт реального та раціонального», це перш за все особистість, яка несе світу щось нове. І хоча англійські та французькі раціоналісти казали, що всі люди однакові, німецькі митці XVIII ст. доводили зворотне.